— Бій під Крутами — гарна ілюстрація протистояння України і Росії. Раніше цю дату відзначали формально. Побиття студентів на Майдані у листопаді 2013-го викликало аналогії і зробило Крути актуальними. Війна з Росією доповнила їх, — розповідає історик Віталій Скальський, 35 років.
Тодішня молодь гірше уявляла, що таке Україна?
— Зовсім ні. Щоб записатися у Січовий курінь чи піти в українську військову школу, треба було зробити свідомий вибір, — каже Віталій Скальський. — Так само перейти з російської класичної гімназії, яких було більше, в нову — українську. До них ходили ті, хто знав, що таке Україна. Це були діти українських діячів. У Кирило-Мефодіївській гімназії, наприклад, навчався Володимир Шульгин — син педагога і громадського діяча Якова Шульгина. На випускний туди прийшли перші особи держави і посол Болгарії.
Чому керівництво республіки відправило молодь у нерівний бій?
— Більшовики йшли на Київ двома шляхами. Перший — із Харкова через Полтаву. Там були основні сили УНР — Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою. Другий — чернігівський напрямок, який не був пріоритетним. Там не було великої кількості військ, відповідальних боїв і фронту як такого. Сюди послали достатньо підготовлених курсантів Київської військової школи. Юнак 1918 року — це не хлопець, не підліток. Це курсант військової школи. Вони знали зброю та військову справу. Майже два місяці були в польових умовах — там, де бракувало їжі й води. Потомилися і тому частина поїхала у Київ по допомогу, щоб спробувати когось привезти на заміну. Сходивши у Центральну Раду до військового міністра, вони почули тільки прохання триматися, бо іншого війська немає. Однак недосвідчених добровольців туди не відправляли.
Як тоді на передову потрапили студенти?
— З Ради юнкери завернули у свої казарми і зустріли там Січовий стрілецький курінь — студентів і гімназистів, які вирішили стати на військову службу. Керівництво наказало їм сидіти в казармах і вивчати військову справу. Планували сформувати з них почесну варту Центральної Ради. Студенти почали закидати юнкерам: чому ви фронт кидаєте? Ті сполошилися — а чому ви тут сидите. Члени куреня погодилися поїхати з ними. І вже разом, скоріш за все, навіть не повідомивши керівництво, вирушили під Крути. Вони були рішучими і готовими до боротьби.
Як відреагувала верхівка УНР на бій?
— Керівництво було шоковане розстрілом. Влада відреагувала указом про демобілізацію всіх дітей з армії. Студентський курінь розпустили. Створили слідчу комісію.
Коли широкий загал починає говорити про героїв Крут?
— На початку березня 1918-го з'являються оголошення на зразок: "Зник Андрій Соколовський. Домопожіть знайти. Ходять чутки, що сталася якась битва. Хто що знає — повідомте". За допомогою розголосу і пошуків знайшли могилу жертв більшовиків. Постало питання перепоховання. Саме під час похорону почав формуватися історичний міф про Крути. Письменниця Людмила Старицька-Черняхівська і голова Ради Михайло Грушевський виголосили промови, які розривали душу. Порівнювали зі 300 спартанцями. Похорон, проведений за державний рахунок, набув роздутих масштабів. Гімназія організувала виставку і оголосила збір коштів на пам'ятник. У кінотеатрах демонстрували фільм про похорони крутянців.
За кілька років бій перетворився на символ спротиву більшовикам. У ньому не так важливі обставини бою і біографії учасників, як факт, що Україна від самого початку боролася з більшовизмом.
Під час Другої світової міф про Крути використовували в УПА, пластуни особливо шанували його. У 1990-х він став одним із націєтворчих складових. У такі періоди, героїчно-дитячі сторінки дуже важливі. Вони є і в інших народів, подібна історія була в Естонії, теж 1918-го.
Які міфи сформувалися навколо цієї події?
— У першу чергу, перебільшення її значення. Ніби бій під Крутами дозволив на чотири дні затримати ворога й підписати мирний договір у Бересті. Насправді, затримали ворога на день. Ні у Бересті, ні в Києві про нього не було відомо — до моменту перепоховання. Тоді подібні сутички відбувалися й на інших станціях.
Є така фраза, що гуляє виданнями щодо Крут: бій слабодосліджений. Але це теж неправда. Є сотні історичних праць про нього, спогади, документи. Мало який бій в історії України більш детально вивчений, ніж крутянський. Історики склали списки учасників, можуть сказати про кількість використовуваних кулеметів та місця їх розташування.
Для українців Крути — перемога чи поразка?
— У короткостроковій перспективі — поразка, бо відступили і загинули вояки. Та з точки зору сучасності — перемога, бо Крути стали символом опору. Їх порівнюють із кіборгами Донецького аеропорту. З політичного погляду — правильно. Такі паралелі допомагають розуміти минуле. Якщо ми ще встановимо особи всіх крутянців, вшануємо їх пам'ятниками, назвемо іменами вулиці та постворюємо іменні стипендії — це буде добрий вклад у політику національної пам'яті.
3 
1
Коментарі
1