Із 1 жовтня не пускають відвідувачів до київського Музею російського мистецтва на вул. Терещенківській. У ньому зберігають картини Врубеля, Куїнджі, Айвазовського, Шишкіна та Брюллова.
Державна служба охорони відмовилася працювати в усіх 24 столичних музеях, які на балансі міста. Мерія рік не оплачує її послуг, борг — 4 млн грн. Влада пояснює: грошей немає через кризу і зменшення надходжень до бюджету. Про київську колекцію картин Шишкіна давно мріє московська Третьяковська галерея, каже директор музею російського мистецтва Юрій Вакуленко, 51 рік.
Юрію Євгеновичу, як тепер охороняється будівля?
— Технічно, на сигналізації. За першим сигналом приїжджає наряд ОМОНу. Але найстрашніше, що наші картини стали непублічними. Вони перетворилися на склад. Щось подібне до банківського сейфа, де лежать мільйони доларів.
Кого винуватити, що музей зачинено?
— Державна служба охорони виступає як монополіст. Їхні ціни непомірні, 45 гривень за годину. Це втричі дорожче, ніж звичайна охорона. Лише за наш музей міська влада винна охоронній службі 200 тисяч гривень. Це не гігантська сума. Але згідно із законом ми не маємо права користуватися приватними службами охорони. Доки немає конкуренції, ДСО займається шантажем. Указ президента від 12 січня 2009 року забороняє знімати з наших об"єктів охорону. Прокуратура мовчить, хоча закон порушено. Працівники ДСО самі провокують злочинців до крадіжки. Якщо в нас хоч одне полотно вкрадуть, їх уже не спасуть зірки на погонах. Винні будуть перш за все вони.
Що можна вдіяти за такої ситуації?
— Державна влада має дозволити музеям наймати дешевших приватних охоронців. Або платити за охорону. Бо наші картини — власність держави. Так було за радянських часів. Для того, щоб держава платила за охорону, потрібне лише розпорядження Кабміну. Думаю, фінансове управління мерії вирішить це питання. Цей конфлікт — політичний. Вони там зверху сваряться, а ми страждаємо.
2 
1
Коментарі
1