"Кабан міг мені ноги поламати"

Щороку під час полювання  травмуються 100 мисливців. 10–20 — гинуть.

— Страшнішого звіра, як кабан, немає, — каже львівський мисливець Ярослав Михалевич, 82 роки. — Торік поїхали на полювання в Куличківське господарство під місто Белз. Вигнали стадо кабанів і колега навмання стрілив. Дивимося — здобичі немає, тільки крові багато. Я по слідах почав шукати. А кабан ще був живий. Обійшов і став ззаду на мене бігти. Я спочатку думав сховатися за дерево — тварина би з розгону стукнулася в нього. Але потім засумнівався, що добіжу. Вистрілив. Якби не попав, не знаю, чим би то скінчилося. Із розгону ноги міг мені поламати.

Ярослав Євстахович ходить на полювання 40 років. Живе у Львові на вул. Мисливській.

— Коли стояв у черзі на квартиру, просив у мерії, щоб на тій вулиці мене поселили. Бо в нас ціле покоління мисливців. Я, тато, дід. Послухали. Уперше вийшов на полювання в 9 років, як загонщик.

Каже, найчастіше небезпечні випадки траплялися через зброю.

— Якось переходили з одного участка на інший через невелику канаву. Один мисливець не розрядив рушниці. Подумав, що йти близько. Зняв її з плеча і ніс у руці, вхопившись за приціл. Послизнувся, і від удару об камінь рушниця вистрелила. Добре, що все обійшлося. А розказували, як один переходив поле. Рушницю ніс заряджену за спиною в чохлі. Ремінець від чохла обірвався. Зброя, коли падала, вистрелила. Щастя, шо ззаду нікого не було. Ще був випадок, мисливець добивав підраненого зайця. Але замість того, щоб бити палицею, бив рушницею. Зброю не розрядив. Та ще тримав стволом до себе. Від удару рушниця вистрілила, попав собі в живіт.

Краще полювати гуртом, а не самому. Нещодавно колега з 11-річним сином пішов на полювання. Хотів перейти річку. У воді схопив корч. Добре, що малий із берега побачив і покликав на допомогу.

×