1 грудня близько 20.25 в київській міській лікарні №10 на 86-му році життя помер письменник і філософ Євген Сверстюк. Він очолював український ПЕН-клуб. Як політв'язень 12 років провів у засланні в Росії. За тиждень до смерті в нього виявили рак підшлункової залози. Останні місяці хворів на цукровий діабет.
Близько 18.00 у столичній церкві Різдва Пресвятої Богородиці стоїть труна. Там небіжчика відспівуватимуть до ранку. Поруч сидять родичі — вдова 76-річна Валерія Андрієвська, донька Віра, 44 роки, та онучка 25-річна Ганна Ньюфелд. Віра з чоловіком Гербертом і донькою живуть у Німеччині. Працюють терапевтами у берлінській клініці. Ганна закінчує медичний університет.
— Коли дізналася про хворобу дідуся, зразу прилетіла, — розповідає. — Останній тиждень провела з ним. Дідусь змирився з діагнозом. Казав: "Я готовий відійти. Багато діл добрих устиг зробити на цій землі". В останній день він надиктував мені список книжок, що маю за рік прочитати. Робив так завжди, коли приїжджала до нього.
У столиці Ганна бувала двічі на рік.
— Дідусь називав мене маленькою терористкою, бо колись залізла на його стіл і обпісяла всі документи. Наш зв'язок став міцним, коли мені виповнилося 10 років. Він дуже любив розказувати про своє перебування у таборі та засланні. Казав: "Саме тоді я знайшов Бога. В юності начитався багатьох філософів і почав вважати себе атеїстом. Але коли мене заарештували і я сидів у камері-одиночці на Софійській площі, крізь ґрати у вікні побачив шматок синього неба і промені сонця. Тоді зрозумів, що Бог є, і почав молитися. Коли вели на допит, кожні п'ять кроків казав одне слово з "Отче наш". Страх зразу зникав".
2009-го у Євгена Сверстюка від раку легенів помер син-лікар. Був народжений від першого шлюбу. Багато років пересувався на візку після сходження в гори. Тоді упав і зламав хребет.
31-річна Марічка Янкова купує воскову свічку за 5 грн. Бере на руки 3-річного сина.
— Батьки добре знали Євгена Олександровича, а я з самого дитинства з друзями ходила до нього колядувати, — ставить дитину на підлогу. — Знали: від Євгена Олександровича завжди отримаємо щедрі дарунки. Минулого Різдва колядували з сином для нього. Тоді подарував розписану петриківським розписом ялинкову прикрасу і календар з дитячими віршиками.
— Через сто років Євгена Олександровича оцінюватимуть, як Шевченка, Стуса і Лесю Українку, — до Марічки підходить свекор Василь Янковий, 57 років. — Він пережив 12 років таборів і заслання заради української ідеї, був організатором і натхненником українського ренесансу шестидесятників. Євген Сверстюк — перший ряд української еліти.
Наступного дня о 8.00 до храму приходять попрощатися з Євгеном Сверстюком друзі, дисидент Василь Овсієнко та колишній предстоятель Української греко-католицької церкви Любомир Гузар. Звідти небіжчика везуть до столичного Будинку вчителя. Об 11.00 там з ним прощаються всі охочі. Йдуть переважно з синіми та жовтими хризантемами. Збирається понад сотня осіб. Серед них — культурні діячі Лесь Танюк, Микола Жулинський, Марія Матіос, Дмитро Павличко. Прийшли президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк та міністр культури В'ячеслав Кириленко.
Євгена Сверстюка поховали на Байковому кладовищі.
5 разів Євгена Сверстюка звільняли з викладацької роботи з політичних причин. У 1960-х його переслідували за участь у "Самвидаві", за акції проти арештів і незаконних судів.
Після проголошення незалежності України Сверстюк став ідеологом дерадянізації держави. Писав книжки і статті з літературознавства, психології та релігієзнавства. Був одним з учасників ініціативної групи "Першого грудня" — об'єднання українських інтелектуалів і громадських діячів, яке створили 2011 року. 1995-го став лауреатом Шевченківської премії.
1 
1
Коментарі