"Якщо що — будемо говорити англійською. Менти її не знають"

Четверо чоловіків-португальців років 50-60 у протертих джинсах і зелено-червоних футболках сидять на бордюрі навпроти Львівської ратуші. До початку матчу Німеччина — Португалія лишається 7 год. 58-річний Альберто Чанусі махає перехожим шматком картону з написом англійською "Продам квитки".

— Восьмеро наших друзів передумали летіти на матч, — каже. — Дурні, телебаченню повірили, що в Україні квартири здають із щурами, дорого, кругом сміття, міліція в тюрми садить кого попало, іноземців ненавидять. Насправді нам усі ваші помагають, дорогу показують, кажуть, де краще поїсти. Учора гуляли центром міста. Такі гарні будинки, парки — як у центрі Варшави.— Та то їх жінки в Україну не пустили, — прицмокує друг Альберто, натягуючи на великий живіт куцу футболку. — Бо у вас тут дуже, ну дуже гарні дівчата. Фігури, губи — все чудове. Правда, чули, італійця обікрали. Ну а чого він такий роззява? З дівчатами треба бути обережним не тільки в Україні, — сміється.— Продаємо квитки тих боягузів, — продовжує Альберто Чанусі. — Купили їх по 30 євро. Просили продати по 20.Поряд на вул. Шевській в кафе сидять 20 португальських фанів. На столиках напівпорожні кухлі з пивом, порожні тарілки з-під піци. 48-річний Кріштіано у футболці національної збірної встає на крісло, піднімає над головою зелено-червоний шарф і кричить "Португалія! Україна! Найкращі на світі".— У вас просто неймовірне місто, — допиває пиво залпом. — Ми тут другий день. Поселилися в "Бухті вікінгів" (база відпочинку за Львовом. — "ГПУ"). Там кемпінг для данських фанів, але нас пускають. До Львова й назад возить ваш місцевий. Бере 20 євро в один бік. Інші 40 просили. Куштували ваш борщ. Страва цікава, але не дуже сподобалася. І сало дуже специфічний продукт. Мені воно надто жирне.

До матчу залишається 4 год. У фан-зоні виступає гурт "Мед Хедс ХL". Територія для вболівальників займає пішохідну алею та проїжджу частину в центрі міста. Може вмістити 27 тис. людей. Працюють два великі екрани.Німець 38-річний Андреас купує хот-дог за 10 грн і пластиковий півлітровий стакан пива.— Це шостий за сьогодні, — каже англійською. — Ваші ціни для нас — халява. В "МакДональдзі" все наполовину дешевше. В ресторані за 8 євро можна наїстися. Правда, офіціанти ображаються, коли розраховуюся карткою. Мусив зняти трохи грошей, щоб давати чайові готівкою. Ми приїхали на три дні. На їжу-пиво тратимо по 100 євро в день, хоч узяли з собою набагато більше. Вчора перебрали трохи, то зранку голова боліла, — сміється.— То від стресу так п'ють тепер, — коментує нашу розмову з німцем 35-річний Іван Тарнавський із села Басівка поблизу Львова. — Учора двоє німців заблудили. Їхали на мотоциклах через наше село. А там кусок дороги — танком не проїдеш. Вони, бідні, стоячи їхали, щоб ями бачити. І з такими перестрашеними лицями! Зранку бачив, четверо вилізли на знак "Львів" — фотографувалися. Такі п'яні, ледве на ногах трималися.Під огорожею в коло стають п'ятеро львівських студентів.— Та відкривай своє, не бійся, — надпиває один. — Учора бачив п'янючих німців із пляшкою горілки прямо перед ментами. Якщо що — будемо говорити англійською.— Я англійської не знаю.— Думаєш, мєнти знають?Охоронці оглядають сумки кожного відвідувача — у фан-зону забороняють проносити напої та їжу. На екранах транслюють харківський матч Нідерланди — Данія. 47-річний Володимир Шевчук дивиться його з екрану біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Приїхав із Хмельницького.— Учора обидва матчі тут дивився, — розповідає. — Обстановка подобається, майже як на стадіоні. Правда, на матчі збірної Росії малий екран перестав працювати. Мусив іти до великого. Казали, це навмисно якийсь патріот вимкнув, щоб Тарас, — киває на пам'ятник, — не бачив, як москалі перемагати будуть.Скаржиться на ціни у фан-зоні.— Галіму "мівіну" по 10 гривень продають! Пиво — 15. Хоч "Львівське" тут хороше. Не те, що у пляшках.

Великі автобуси безкоштовно везуть фанів до стадіону з пл. Петрушевича. Рушають кожні 2-3 хв. Мають позначку "POR" або "GER". Уболівальники сідають хто куди. Серед них поляки, австрійці, українці. Штовханини нема.Стадіон розташований серед поля. Автобуси висаджують людей за кілометр до арени. Дорогу до стадіону робили нашвидкуруч, в останні дні. Обабіч — болото, поросле травою. Туалетів нема. Чоловіки відходять вбік справити нужду. Міліціонери відвертають голови.Біля стадіону стоїть група українців. Хлопець із намальованими на щоках синьо-жовтими прапорами тримає пляшку горілки і 2-літрову пепсі. Перегороджує дорогу кільком німцям.— Давайте за перемогу ваших, — підносить їм до обличчя.Німці схвально кивають, випивають залпом. Кривляться.— Квитки, кому квитки? — каже англійською 37-річний німець Олівер Кнот.— Маю один за 70 євро. Але продам за півціни. Друг не зміг поїхати.Біля нього ще кілька іноземців торгують білетами. Просять на 10-20 євро дешевше від первісної ціни. Українські перекупники набавляють 200-300 грн.— Мені позавчора знайомий продав два звичайні білети за 1500 гривень, — каже 37-річний Андрій Вортюк. Торгує у Львові пластиковими вікнами. — Казав, то халява, бо в день матчу буде вдвічі дорожче. А тут во німці запівдарма віддають. Зараз із тим знайомим маю зустрітися. Скажу, хай мені гроші вертає.Глядачів на арену запускають через турнікети. За 20 хв. до початку матчу черг нема. Більшість уболівальників уже зайняли свої місця. Волонтери на вході перевіряють квитки, обшукують людей, промацують тіло. У великі пластикові урни кидають конфісковані пляшки та бляшанки.

Близько півночі матч завершується перемогою німців. Уболівальники спокійно виходять зі стадіону, колоною рушають до автобусів.— От вам цивілізація, — киває на натовп португальців чоловік років 45.— Ми звикли більше викладатися на стадіоні, — каже один із німецьких уболівальників. — А покричимо, коли Німеччина здобуде Кубок. Тоді влаштуємо справжнє свято на цілу ніч.Опівночі в центрі міста людно. Біля Віденської кав'ярні стоять восьмеро німців. Блондин у чорному спортивному костюмі відходить від гурту. Прямує до трьох дівчат, які курять на тротуарі поруч. Одягнені у міні-спідниці, різнокольорові блузи. Чоловік бере за талію одну з них. Хвилин зо 5 говорять і йдуть разом.

×