"Якби зброярки розкрили, нам була б хана"

Увечері 26 березня у військовій частині в Гончарівському на Чернігівщині збунтувалися призовники.

— Було загальне шикування на плацу, — розповідає 35-річний Максим Москаленко, прапорщик запасу. — Спочатку виступив командир бригади. Йому почали задавати питання: як кого призвали, на який термін? Потім почали вигукувати: "Дома картоплю саджати треба, а я тут. Дружина сама садить", "Як буде війна — ми прийдемо". Бунт виник через непорозуміння. У повістках вказані різні терміни, на які їх призвали — 10 діб, 15. А взагалі по бригадським міркам солдат повинен прибути на 40 діб. На плацу якась гра слів при поясненні вийшла. Хтось щось не зрозумів. І зі строю почалися викрики. Горланили нісенітниці. І матом, і так. Усе це перетворилося в некерований балаган. Кричать: "Нас тут багато, нас не подолати!". Усі невдоволені побігли до командира. Воєнкоми швидко з трибуни — і тікать. Розвідувальна рота одразу кинулися рятувати командира. Я разом із офіцерами запасу пішов у казарму. Заблокували двері в зброярку. Тримали оборону. Якби розкрили зброярку, нам була б хана. Потім розвідрота влаштувала маски-шоу. Ніч пішла на розбори — хто рапорти писав, хто плакав. Всіх, хто не хотів залишатися в армії, відпустили додому. Нам панікери не потрібні. Деякі хлопці бояться воювати — от і бунтують.

×