— У нас раніше навчався син співака Серьоги, був онук Голубченка (Анатолій Голубченко — перший заступник голови Київської міськдержадміністрації. — "ГПУ"). Діти відомих людей бувають щороку, є і зараз, — розповідає про приватний дитячий садок "Лелека" директорка 46-річна Алла Бєлісова.
Заклад — один із найдорожчих дошкільних навчальних у столиці. Місяць перебування тут коштує 5,5 тис. грн. Існує сім років, розташований на Оболоні. Неподалік — гольф-клуб, набережна з котеджами вартістю понад $1 млн. Територія огороджена парканом.
— Ви до кого? — запитує з будки на вході охоронець.
Окрім стандартних предметів — грамоти, математики, англійської, у "Лелеці" навчають логіки, ейдетики, образотворчого мистецтва, музики, хореографії. За додаткову оплату — бальних танців, футболу, аквааеробіки, бойових мистецтв.
Алла Іванівна відчиняє двері до однієї з кімнат — зимового саду. Там проходять заняття творчістю. Діти за маленькими столиками малюють пензлями. Частина приміщення стилізована під українське село — на стіні намальовані поле, млин, квіти, пасеться кінь, біла хата.
У коридорі мати намагається одягнути доньку.
— Не трогай меня! Не пойду никуда, — вередує дитина.
У басейні молода вихователька в купальнику стоїть по коліна у воді й навчає плавати дівчинку. На сцені в музичному класі проводять із дітьми репетицію. Ліворуч піаніно та синтезатор, уздовж однієї зі стін — дзеркало та дерев'яні балки, як у балетній школі.
— Мне здесь нравится. Я больше всего люблю рисовать и украшать полянку, — каже 4-річна Роксолана. — А ты что, не знаешь, как зовут всех деток? А я знаю.
— А мы сегодня танцевали, — говорить Даніела, ровесниця Роксолани. Дівчатка сидять на підлозі на ігровому килимку, із вихователькою роздивляються книжки.
Влада у розмальовці зафарбовує сонечко жовтим кольором. Скільки їй років, показує на пальцях — 4.
— Люблю англійську мову. Знаю багато слів, — каже.
В іншій групі вихователька з дітьми займаються соціонікою (наука, що вивчає процес обміну інформацією між людиною і зовнішнім світом. — "ГПУ").
— В нас усюди встановлені відеокамери: у групах, музичному класі, басейні, на ігровому майданчику надворі, — говорить Алла Іванівна. — Показуємо запис батькам, аби подивилися, як їхня дитина проводить час у садку. Це допомагає вирішувати конфлікти, побачити справжню поведінку поза домом, як маля адаптоване до колективу.
Дітей до садка приводять батьки, а забирають переважно няні.
— Нерідко діти в садку копіюють поведінку дорослих, — продовжує директорка. — Граючись, вдають, ніби курять, чокаються іграшковими чашками за столом, п'ють алкоголь або каву. Є такі, батьки яких кажуть, що приділяють їм по 15 хвилин на день — перед сном. Вони обділені увагою, намагаються компенсувати нестачу в садку всіма можливими способами. Іноді така поведінка може бути агресивною, — розводить руками директор. — А є навпаки дуже розбалувані, яким до 4 років збивають їжу у блендері. Ці діти не вміють самостійно жувати. У них порушена дикція, потрібна допомога логопеда. Деякі батьки не прислухаються до порад вихователів, говорять: "Я плачу гроші й хочу, аби було так, як скажу". Буває, приходить тато й каже: "Моїй дитині все можна". А потім вона ходить — і собі: "Мені все можна". І робить, що хоче.
135 тисяч гривень на рік коштує навчання у столичному дитячому садку-школі "Британська міжнародна школа". Має два корпуси: в районі Нивки та на Печерську. Навчання — англійською, додатково вивчають інші мови. Відвідування приватних дитсадків у Києві коштує від 60 до 100 тис. грн на рік.
Є багато підпільних дитячик садків
У столиці функціонує 504 дошкільні навчальні заклади, за даними Асоціації приватних навчальних закладів столиці. Серед них 478 — комунальні, 13 — відомчі, стільки ж — приватні. Є шість дитсадків-шкіл.
— Проте загальну кількість приватних дитячих садків у Києві підрахувати складно, — кажуть в Асоціації. — Адже велика їх кількість працюють без ліцензії. Такі підпільні садки розміщені у звичайних багатокімнатних квартирах. Вони виникли через дефіцит місць у дитсадках.
На інтернет-форумах батьки пишуть, що в садках без ліцензій не дотримуються санітарних умов. Там немає спеціальних дитячих туалетів, їжу готують на кухні, якість продуктів перевірити складно. Діти різного віку ходять в одну групу, адже немає розділення за віковими категоріями.
2 
1
Коментарі