— Два дні треба стояти в черзі на наших блокпостах, щоб провезти 50 кілограмів вантажу для полонених, — розповідає волонтер 48-річний Олександр Кудінов. Із жовтня минулого року доставляє продукти, одяг і ліки українським бійцям, яких бойовики тримають у Донецьку.
— Їжджу двічі на місяць. Почав допомагати, коли сам потрапив у полон. 25 жовтня мене звільнили, через пару днів зібрав машину із продуктами й поїхав у Донецьк. Раніше полонених було більше. Годували двічі на день — о дев'ятій ранку і дев'ятій вечора. Давали переважно кашу. Тримали у трьох місцях — ямі, хаті й підвалі. Підвал — це бомбосховище, хата — приміщення архіву, яма — підвал СБУ. В архіві стоять 6-ярусні полиці, є матраци. Двічі на тиждень бойовики дозволяють полоненим подзвонити родичам. Останнім часом наші бійці дуже пригнічені. Телефонувати відмовляються. Родичі говоритимуть про обмін. А хлопці розуміють, що його затягують до виборів (25 жовтня 2015 року відбудуться вибори до місцевих органів влади. — "ГПУ").
Тиждень тому в приміщенні Служби безпеки перебували 54 наших людей — серед них і військові, і цивільні. Є боєць Олексій Кириченко. Він у полоні вже 11 місяців. Фотографувати їх бойовики не дозволяють. Недавно хтось із полонених утік. Доставляти передачі вкрай важко. Від держави ніякої допомоги. Навпаки — тільки перешкоди створюють. До кінця травня їздив щотижня в Донецьк. З лютого почалися проблеми на блокпостах. Перестали пускати вантажну "Газель". Узимку овочі-фрукти обмерзали, бо стояв на волноваському блокпосту тиждень і більше. Зараз вожу передачі "Ланосом". Беру продукти й медикаменти. Ліки часто не дозволяють провозити, хоча вони дуже потрібні полоненим. Із продуктів беру мівіну, тушонку, консерви — все, що не псується.
У Донецьку поменшало людей, транспорту. Немає пробок. Світлофори ніхто не ремонтує. Всюди висять плакати: ми захистили республіку, про економічний підйом. Бойовики нормально сприймають мої приїзди. Хоча якось мене намагався побити заступник начальника військової поліції.
Виходить боєць ДНР і каже: вони їдять як ми, з однієї столової. Але ж деенерівець може піти кудись ще поїсти. А хлопці закриті сидять. Коли стоїть вибір купити їм цигарок чи продуктів, вибираю останнє. Треба бритви, пральний порошок. Волонтери збирають. У бойовиків немає можливості передавати щось полоненим, яких тримаємо ми. Вони або невідомо де, або в СІЗО. Зверталися, аби щось передати. Та це неможливо.
— Наших полонених годують краще, коли приходять російські гумконвої, — додає волонтер Віктор Майстренко, 35 років. — Медпункт працює. Привезли туди операційний стіл, лампу, кардіограф. Полонені тій стороні не треба. Вони — карта в політичних іграх.
3 
1
Коментарі