На Личаківське кладовище у Львові приїхала подивитися на могили Франка, Івасюка, Шашкевича, Крушельницької. Коли дійшла до Івана Яковича, помітила, що пам'ятник ззаду позеленів.
— Отак зараз дбають про видатну людину, — каже невисока сива жінка з віником. Прийшла прибирати могилу свого чоловіка-професора. — Ви подивіться — кругом занедбані надгробки. У кого є рідні — приходять, прибирають. Я своєму почистила граніт, заплатила майстрам 800 гривень. А цвинтарні чиновники тільки за місце гроші гребуть. Із мене у свій час 18 тисяч доларів хотіли. І це при регаліях і заслугах.
Жінка рушає в бік могили, продовжуючи говорити:
— Хтось розумний сказав: "Чим вищий рівень культури країни, тим краще вона піклується про мертвих". То ми — печерні люди.
Відгукується чоловік, що йде назустріч:
— Яке там піклування? Цій державі й на живих наплювати.
"Не на всіх", — хотіла заперечити, але не стала.












Коментарі
1