— Коли почалася "русская весна", працював учителем у коледжі в Ростовській області. Щодня приділяв кілька хвилин, щоб розвінчати пропаганду, яку студенти чули з телебачення. Виховати мислячих людей. За це керівництво називало пособником фашистів, — розповідає 34-річний боєць 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії з позивним "Альтер".
— У червні 2015-го зі мною не продовжили контракт. Директорка викликала в кабінет і сказала, що для мене немає навчальних годин. "Да и вообще, наши студенты хотели жаловаться на вас президенту Путину. Мы их еле отговорили". Кажу: "Зачем? Вы испортили мне биографию". Повісив би цю скаргу в рамочку, — додає він.
Його ім'я просить не називати. Народився в Росії. Уперше відвідав Україну в листопаді 2014-го. Живе тут півтора року. Зараз "Альтер" разом із побратимами проходить вишкіл на базі 8-го окремого батальйону УДА поблизу Маріуполя. Опановує військове ремесло. У вільний від час заступає в наряди на кухні. Після перемоги хоче повернутися до вчителювання в Україні. Розмовляємо українською.
Чому вирішили виїхати з Росії?
— Жив непоганим розміреним життям. Любив роботу, міг зробити кар'єру, мав повагу колег. Але щось підказувало: треба тікати. Росія стає непридатною для проживання. Виїхати задумав ще 2011-го. Не знав лише, куди. Коли восени 2013 року почався Євромайдан, звернув увагу на Україну. Не скажу, що доти сильно цікавився українською історією чи культурою. Але зі словами "хохли", "хохляндія" боровся. Завжди виправляв: "Не хохли, а українці". Також знаю народну пісню "Ой джигуне-джигуне, який ти ледащо". Її знає не кожен українець. У 15 років у руки потрапила збірка українських пісень. Радянське видання 1960–70-х.
До Майдану в російських ЗМІ Україну розглядали як зменшену копію Росії. Українці — недолугі, кумедні персонажі, якими можна маніпулювати. Як у фільмі "Діамантова рука": "А не будуть брать — отключим газ!" Після анексії Криму не хотів жити в країні, що напала на сусіда, якого називала братом. Із родиною переїхав до України. Вибором задоволений.
Може, нас врятувало те, що 10 років удома не було телевізора. У Ростовську область ринув потік біженців із Донбасу. Лякали злими укро-карателями і автобусами з бандерівцями. Це збіглося з масовою істерією на травневі свята. Пропаганда розквітла.
Важко було прижитися на новому місці?
— В Україні закон встановлює перепони в легальному працевлаштуванні іноземців. Але знайшлися люди, які простягли руку — поклопоталися, щоб отримав посвідку на проживання. Вдячний їм. Як настане слушна пора, розраховую отримати громадянство.
Як удалося за три роки вивчити українську?
— Якщо володієш російською, із цим немає проблем. Аби було бажання. Не вірю тим, хто прожив в Україні 25 років і каже, що не розуміє української. Вважаю їх недоумками. Якщо нездатні, то не вистачає чогось у голові. Деякі українські міста російська пропаганда називає російськомовними. Такими стали внаслідок Голодомору. Українське населення там знищили і замінили російським. Росія, яка вимагає від когось зробити другою державною російську, нехай покаже приклад. Введе другу державну чеченську або татарську.
Чому вирішили стати добровольцем?
— Хотів бути на боці справедливості. Вирішив піти в добровольці ще в травні 2014 року. Як перебрався в Україну, вільний час приділяв волонтерству. Тепер хочу спробувати себе у військовій справі.
Кремль готується до повномасштабної війни?
— Те, що Росія готувалася до війни, стало ясно шість років тому. Почали нарощувати армійські потужності. Однак було незрозуміло, із ким її президент Володимир Путін зібрався воювати. У Кремлі усвідомлюють, що у випадку великої війни не протримаються й тижня, маючи таких союзників, як Нікарагуа та Зімбабве. Проте не виключено, що для підтримки імперських амбіцій і рейтингу Путін розв'яже ще не одну війну.
Чи можлива революція в Росії?
— Для цього немає революційної ситуації. Класичного протистояння населення й еліт, коли верхи не можуть, а низи не хочуть. Верхи — можуть, а низи хочуть жити по-старому. Культ особи Путіна зростає. На "Ютубі" вже цілий пласт творчості, присвячений йому. А санкції росіяни сприймають як "происки врагов". Тому на виборах президента, парламенту чи в міськраду голосуватимуть за Путіна і його "Єдину Росію". Навіть якщо Путіна скинуть, не факт, що його місце не займе гірший. Для багатьох росіян він є зрадником, бо дає їм замало мракобісся.
Які перспективи бачите для України?
— Унеї велике майбутнє. Тут вирує життя. Людьми рухає мета побудувати сильну країну. У колі товаришів, однодумців це цікаво. Хочеться брати в цьому участь. Однак вікно можливостей для реформ швидко закривається. Міжнародний імідж України на світовій арені буде ліпший, якщо покращиться життя всередині країни. Не обкладатимуть надто податками малий бізнес, лібералізують економіку, дадуть можливість людям заробляти.
Учителів варто перевірити на профпридатність
— Треба покарати тих, хто привів сюди російські війська, — каже боєць Української добровольчої армії "Альтер".
— Люстрацію мають пройти колишні "регіонали", можновладці, силовики і вчителі. Останніх варто перевірити на профпридатність, бо формують світогляд дитини, — додає. — Не побудуємо нову країну без людей нової формації. А звідки вона візьметься, якщо ця пергідрольна "Марь-Іванна" ще вчора підтасовувала бюлетені на виборах, а зранку прийшла на урок і каже: "Вовочка, обманювати не можна"? Вкрала у Вовочки його майбутнє.
3 
35413
Коментарі