Африканець Джеймс на "Шешорах" купив дружині вишиванку (ФОТО)

Із 12 по 14 липня у селі Воробіївка Немирівського району на Вінниччині вдруге провели етнофестиваль "Шешори Подільські".

— Про фест дізнався від друзів, — каже вінничанин 26-річний Сергій Дідик. — В Інтернеті так цікаво розповідали, що загорівся його відвідати.

Він четвертий рік служить у Французькому легіоні. Додому приїхав у відпустку.

Сергій із друзями приїхав до Воробіївки автобусом. За квиток заплатили по 20 грн.

— Висадили нас біля магазинів у центрі села, — продовжує. — До фестивальної зони водій не ризикнув їхати — стільки машин наїхало, пробки. До реєстрації йшли пішки. Тащили на собі палатки та всі речі. Замучалися, бо півтора кілометра довелося йти з годину.

Сергій купив квиток за 50 грн. Йому видали стрічку із тканини — перепустку на всі заходи "Шешор-2008" і дозвіл на місце в наметовому містечку.

— Що це таке? — дивується 24-річна киянка Єва Кшишинська, роздивляючись видану їй стрічку-перепустку. — З якого ви мішка це відрізали? Грошей, напевно, не хватило на щось пристойніше. От торік таке красиве намисто видавали, — дістає з-під сорочки тонку нитку салатового кольору із круглим глиняним кулоном.

Єва просить, щоб їй видали диск із записом виконавців торішнього фестивалю.

— Треба заплатити ще 25 гривень, — кажуть на реєстрації. — Тільки диски будуть лише завтра. Ще потім додамо тканевий кулон. Пред"явивши його, можна буде відвідувати шешорські заходи по Україні й отримувати диски виконавців. Та їх також ще немає.

Після розміщення у наметовому таборі Сергій із друзями пішов на ярмарок виробів народних майстрів. Біля наметів із вишиванками зустрічає 28-річного темношкірого Джеймса Хоупа. Той розмовляє по телефону французькою.

— Бонжур, — вітається з ним Сергій.

Сергій перекладає, що Джеймс — гітарист із паризького гурту "Нуру", який виконує африканську музику в сучасній обробці. На фестивалі "Шешори" виступають уперше.

— От купив своїй дівчині Онарі вишиванку в подарунок. Дав за неї 120 гривень, — Джеймс дістає з пакета лляну сорочку із блакитним орнаментом. — Ми з Онарі не розписані, та маємо чотиримісячного сина Джуслама.

Гітарист показує Сергієві на телефоні фотографії сина. До них підходить високий худорлявий чоловік. Розмовляє також французькою.

— О-ля-ля! Це ж діджей Узун! — вигукує Дідик. — Він живе в Марселі, а там неподалік мій Легіон.

Справжнє ім"я діджея — Ерік, йому 39 років. Розповідає, що торік приїздив на "Шешори" відпочити.

— Мені сподобалося тут, тому захотів також пограти. Домовився з організаторами, — Ерік протягує напівпорожню пластикову пляшку з купленим на ярмарку медовим вином.

Сергій відмовляється: мовляв, у пляшці мало залишилося.

— Вуаля! — Ерік розкриває сумку, а там іще три пляшки медовухи. — Л-я-яснєм енд тряснє-є-м!

Каже, що цьому виразу навчили в Україні.

Цьогоріч на "Шешори Подільські" приїхало понад 40 тис. людей. Організатори чекали вдвічі менше. Виступили 32 колективи з десяти країн світу. Протягом трьох днів діяли майстер-класи з танців і співів різних народів.

×