Черкащанка Юлія Кнюпа минулого літа 2 тижні перебувала у Грузії.
- Хотіла їхати потягом, але прямого з України немає. Тільки через Росію кілька діб. Можна лише літаком, або пароплавом. Ціна однакова – понад 3000 гривень, - говорить Юлія. - Перебувала у молодіжному таборі в місті Анаклія – це рай біля Чорного моря, бо є і гори і море, ростуть навіть пальми.
Спілкувалася англійською.
- Ситуація там така, що покоління, яке знало російську, уже її забуває, а покоління мого віку вже її не знає взагалі, - розповідає Кнюпа. - Мені сподобалися грузини: вони дуже гарно, з повагою ставляться до дівчат, не зважаючи на те, що в країні дуже сильні прояви патріархату, – і вперед пропускають, і руку подають.
Грузини вважають українок красивими.
- Мама боялася відпускати. Але я себе відчувала там королевою. Усі хлопці з Кавказу казали, що я дуже красива, маю гарні очі. Для них просто незвично, якщо очі не чорні, не карі. В Україні такої уваги до себе ніколи не відчувала, - згадує Юля.
Гуляла в Батумі й Тбілісі.
- У Грузії в кожному місті багато старих будівель, різьблених з дерева, - розповідає вона. - Адміністративні будівлі дуже гарні. Сподобалися їхні прозорі міліцейські відділки, де кожен перехожий може побачити чим займається той, хто працює. Грузія схожа на Україну в тому плані, що у великих містах скупчення економічної маси, а села занедбані.
У Грузії дороге вино і кава.
- Чула, що в Грузії готують дуже смачну каву, хотіла знайти гарну кав'ярню, але куди б не зайшла, кава була скрізь дорога – чашка коштувала 50 – 60 гривень. Потім мені розповіли, що коли ти не маєш вигляд місцевого, тобі приносять меню з іншими цінами, для туристів.
В останній вечір були в ресторані, де спробувала їхню традиційну страву "Хінкалі" - величезний пельмень з м'ясом. Їжа у них надзвичайно гостра. До гострої страви ще й подають гострі приправи й соуси. Я не могла там нормально харчуватися. Коли їла хінкалі, який сам дуже гострий, то поруч сидів хлопець, який додавав собі аджику й казав, що треба ще перцю. Для мене це було дико, а для них нормально, - розповідає Юлія.
Грузинське вино дуже дороге. З алкоголю там спробувала 50 градусну виноградну горілку "Чача". Удома я не вживаю таких міцних напоїв, але в Грузії дуже складно відмовитися, коли тобі пропонують алкоголь. Це повага до тих, хто тебе приймає. У них гарна культура виголошування тостів. У фільмах над цим іронізують, але насправді вони говорять дуже глибокі філософські речі. Особливість їхнього застілля в тому, що вони п'ють дуже повільно. Роблять дуже великі паузи, тому не нап'єшся. Алкоголь – це святкове. Коли гуляли увечері, то ніколи не бачила молоді, яка б щось випивала. Пити будь-що - просто щоб посидіти - у Грузії не прийнято.
У магазинах продають українські солодощі.
- У магазинах багато нашої продукції: шоколадки "Світоч", "Корона", соки "Садочок". А от вода "Боржомі" у них зовсім не така, як у нас в магазинах. Мене взагалі вразила якість питної води: її можна пити з-під крану, по місту багато фонтанчиків з питною водою.
У Грузії їздять українські "Богдани".
- Грузинські водії – це окрема тема. Вони дуже експресивні й мене попереджали, щоб не переходила дорогу сама, бо це небезпечно. Там майже ніхто не їздить на велосипедах, хоча доріжки є. Коли ми брали таксі до аеропорту, то нас домчали там швидко. Ми так летіли, що я думала, то буде остання поїздка й моєму житті. При цьому водій ще й встигав з нами поговорити. На маршрутах у них їздять наші черкаські "Богданчики" і я з гордістю казала, що їх роблять у нашому місці, - розповідає.
Закохані не цілуються на вулиці.
- Помітила, що в Грузії закохані не виявляють свої почуття на вулиці – не цілуються, не ходять обнявшись. Запитала знайомого грузина, він пояснив, що в них не прийнято. Навіть можуть підійти правоохоронці й зробити зауваження.
У них священне поняття сім'ї, родини, шлюбу. Для них поняття сексу невіддільне від сім'ї. Грузинки розповідали, що якщо дівчина буде зустрічатися з хлопцем і матиме секс, то батьки дуже засмутяться.
1 
2164
Коментарі