"Дуже люблю Будапешт — тут така велич! Відчувається, що це була столиця потужної імперії", - каже українець 22-річний Олег Мацейків, який зараз живе в Угорщині. Прогулюємося з ним центральною вулицею Будапешта.
Ідемо в базиліку святого Іштвана — головний католицький храм Угорщини. На вежі храму — оглядовий майданчик. З нього бачимо, що вулиці Будапешта — ідеально рівні. Розходяться від центру по колу, їх перетинають кільцеві дороги. До майданчика треба підійматися ліфтом, а потім крученими сходами. Коли спускалися з вежі, майже годину чекали на ліфт. Сходів, щоб спуститися, на тому рівні немає. Врешті ліфт набивається під зав'язку, ми спускаємося і виходимо з церкви. На сходах під дверима храму лежить і курить хлопець, на вигляд - студент.
Купуємо угорські форинти у кіоску біля площі. Кажуть, що тут вигідніший курс — 31 форинт за гривню. На кордоні між Україною і Угорщиною був гірший.
Їдемо автобусом на Буду. Це стара частина міста. Там багато гарних фортець із білого каменю. Щоб купити квиток на цей автобус, бігаємо центром міста хвилин 40. Ніде не бачимо точок продажу. Врешті спускаємося в метро. Там є автомат для продажу квитків, але він приймає лише монети і всі написи на ньому - лише угорською. Тому ми нічого не розуміємо. Поруч жовтошкірі тайці продають футболки та сувеніри. Бачимо в їхньому кіоску велике оголошення англійською про продаж квитків і купуємо там. Дрібної здачі нам не дають.
Метро тут — найдавніше на континенті і ніби іграшкове. Перегони дуже короткі - часом по сто-двісті метрів, потяги їздять лише по прямій.
Біля Парламенту заходимо в ресторан "Откерт". Його назва вирізана з живих зелених кущів, які ростуть біля входу. Замовляємо гуляш і "американську тарілку". Гуляш виявляється супом з нарізаною кубиками картоплею, морквою та іншими овочами і величезними шматками м'яса. Ціна за порцію — 1000 форинтів. Це приблизно три євро. Однієї порції за нашими мірками вистачає на двох. В Угорщині до всього додають паприку. Можна приправити страву ніжним, солодким, напівсолодким і гострим перцем. Також подають червоні, жовті і зелені стручки перцю. У ресторанах дуже вродливі чоловіки-офіціанти.
Дорогою зазирнули в оперний театр на проспекті Андраші. Кажуть, що акустика там — одна з найкращих у Європі після міланської Ла Скала і Паризького оперного. Зал має форму підкови. Публіка гарно вбрана — жінки у довгих вечірніх сукнях, чоловіки у краватках- метеликах. Сам театр невеличкий. Посередині холу - велика кришталева люстра.
Коли приїздимо до президентського палацу у Будайській фортеці, там саме змінюється почесна варта. Двоє молодих симпатичних солдатів щогодини змінюють одне одного на посту. О 12.00 відбувається ціла вистава хвилин на десять з жонглюванням зброєю. Милуємося залишками середньовічної фортеці, старими гербами, незвичними дверима і вікнами. Загалом в Будапешті майже немає сучасної архітектури.
2 
2164
Коментарі