Листям коки туристів у Перу пригощають безкоштовно

 

Українець Максим Кідрук і чех Ян Фідлер позаторік місяць подорожували Перу. Про свої враження від подорожі розповіли кореспонденту журналу "Країна"

У перуанському містечку Уакільяса на кордоні з Еквадором, здається, не діють жодні закони. Пройти пару кілометрів від одного митного контролю до іншого - справжнє пекло. Навколо валандаються підозрілі типи і пропонують допомогу. Але сісти до когось в машину - вважай, підписати собі вирок. Незадовго до нашого приїзду завезли якогось американця в пустелю і стали вимагати 300 доларів. У того з собою було 50. Туриста пристрелили.

У Перу ненавидять американців. Вважають їх нахабами. А от європейців і австралійців шанують. Ідеш  вулицею - проїздить джип, з нього дівчата  махають руками. У всіх пишні форми, рівна засмага, чорне смолянисте волосся. Дуже апетитні.

До стародавніх гробниць місцеві їздити побоюються. "Я заплачу", - магічні слова в Перу. Однак везти до гробниць ніхто не хотів. Довелося навпростець чухати пустелею. Піраміди на 24 квадратних кілометрах. Провідник, який погодився допровадити до них, показав велетенські кургани лише здалеку. Далі, сказав, не можна. І нічого не пояснив.

Столиця Імперії інків Куско - тепер звичайне містечко на висоті 3360 метрів над рівнем моря. Добиралися задушливим автобусом, запітнілі вікна стікали вологою. Кондиціонер не працював. Коли ж піднялися високо в гори, настав такий холод, що я почав тремтіти в самих шортах, а перуанці навколо швидко діставали теплий одяг. За годину в салоні автобуса із плюс 29 стало плюс 12.

Поблизу нашого хостела височіла інкська фортеця Саксайуаман - перекладається як "ситий яструб". Але нас із Яном звалила гірська хвороба: повітря було розріджене, і від кисневого голоду в голові паморочилось, спинялися перепочити щоп'ять хвилин. Фортеця вразила: між її брилами не можна просунути навіть аркуша паперу, і така споруда простягається на сотні метрів. Вона вистояла найбільші землетруси.

Увечері перуанці в хостелі почастували нас листям коки. Дають її всім туристам безкоштовно. Виявилась сильним тонізуючим засобом, що допомагає організму адаптуватися до зміни висоти. Одразу вставляє. Коли жуєш - ніби прокидаєшся. На смак гіркувата, щипає.

Гарячої води в Пуно не вистачало навіть для того, щоб помитися. А в нас із Яном назбиралося два мішки брудної білизни. Ми спустилися в один із пришвартованих човнів, узяли в шкіпера мотузку, понав'язували на неї шкарпетки й труси, закріпили з обох боків човна і пропустили її під днищем. Потім попросили капітана проплисти на повній швидкості. Коли зупинилися, на шворці позалишалися самі резинки від трусів.

×