Один з найгарніших замків Європи розташований у Баварії, на півдні Німеччини – Нойшванштайн дослівно означає "Новий лебединий замок". Його збудував для себе король Людвіг ІІ Баварський у 1869-86-тих роках, який обожнював давньогерманські легенди та музику Ріхарда Вагнера. Проект обійшовся державній казні настільки дорого, що король вліз у борги. За деякий час його визнали божевільним і позбавили престолу.
Нойшванштайн знаходиться у Альпах, поблизу села Хоешвангау – де туристам пропонують коней, готелі та смачну місцеву кухню. Квитки до замку бажано замовляти за добу, бо на них дуже великий попит. На кожному з них зазначено не лише дату, але й точний час, коли перед вами відкриють ворота. Пунктуальні німці пускають туристів до королівського замку строго по графіку. Якщо хтось спізнився бодай на хвилину – втратить свій шанс. Вхід коштує 12 євро.
Від села до головних воріт Нойшванштайну треба півгодини підніматися угору пішки. Найлінивіші або найромантичніші туристи наймають бричку з конями і їдуть нею. Зате пішохідний маршрут має багато відгалужень, лавочок для відпочинку та майданчиків для фотографування пейзажів.
Той, хто має вдосталь часу та зручне взуття, може обрати одну з багатьох альпійських троп через ліс. На одному з поворотів відкривається чудовий вид на жовтий замок Хоешвангау та озеро – все це надихнуло композитора Петра Чайковського на написання знаменитого балету "Лебедине озеро". У батьківському замку Хоешвангау король Людвіг ІІ мешкав, доки майстри зводили Нойшванштайн. На озері плавають лебеді та зграї диких качок, які абсолютно не бояться людей.
У Лебединий замок туристів запускають невеликими групами. Кожному видають аудіогід – плеєр з навушниками. На жаль, блукати по величезних залах самому нікому не дозволяють. Маршрут заздалегідь означений канатами, щоб групи не перетиналися і не заважали одна одній. Фотографувати всередині замку також заборонено, однак деякі туристи наважуються знімати тайкома - якщо це помітять наглядачі, зроблять зауваження і можуть оштрафувати.
Нойшванштайн мав стати втіленням легенд, якими марив король-романтик Людвіг. Він наказав розписати зали сюжетами з опер свого улюбленого композитора Ріхарда Вагнера – "Трістан та Ізольда", "Парсіфаль", "Перстень Нібелунгів", "Лоенгрін". Королівська опочивальня, зала співців, тронний зал – все мало нагадувати казку. Звідси у інтер'єрі дорогоцінне каміння, багато золота, білий мармур та майстерно різьблені меблі.
У замку часто зустрічається зображення лебедя. Це геральдичний птах роду Швангау, нащадком якого вважав себе батько короля Людвіга - Максиміліан ІІ Баварський. У формі лебедя зроблені сільнички, вази та навіть прикраси королівського ліжка.
"Себе Людвіг ототожнював з лицарем Лоенгріном, який приплив на порятунок прекрасної діви на ладі, що вів за собою лебідь. Він любив перевдягатися у його костюм і бродив у горах. Навіть свою наречену принцесу Софію Баварську у листах називав Ельзою – ім'ям героїні цієї легенди, - розповідають працівники замку. - Однак згодом він розірвав із нею заручини, а сам так ніколи й не одружився. Власний королівський двір та його інтриги у Мюнхені Людвіг ненавидів й у останні роки свого життя закрився в Нойшванштайні. Він обожнював гуляти по ночах і спати вдень. Врешті власні родичі зрадили короля і вирішили оголосити його божевільним, який тринькав гроші на непотрібні казкові замки – Нойшванштайн, Ліндерхоф та Херрінкімзеє. Його позбавили трону, передавши управління державою дядькові-принцу. Людвіга схопили у Лебединому замку 12 червня 1886-ого року і вивезли у замок Берг – хтось із прислуги став зрадником і відчинив двері. Звідти бранця планували перевести на примусове лікування у психіатричну лікарню. Але наступного вечора король раптом загинув під час прогулянки."
Таємнича смерть Людвіга й досі не дає спокою історикам – увечері він пішов гуляти із лікарем-психіатром до замкового парку і зник. За кілька годин обидва мертвих тіла знайшли у озері неподалік Бергу. Одні вважають його смерть самогубством, інші – нещасним випадком, а дехто – спланованим політичним убивством. Рідний брат короля Людвіга Отто справді мав тяжке психічне захворювання, тому версія божевільного правителя багатьох влаштовувала.
Після смерті короля Людвіга довготривале будівництво Нойшванштайну зупинилося – із скарбниці більше не виділяли на це грошей. Майстри так і не встигли звести головну велику башту із церквою, лицарські приміщення та купальню. Зате ванни та кухня демонструють, що король любив технічні новинки - на той час його замок був однією з перших будівель, де з кранів текла холодна та гаряча вода й діяв кухонний ліфт.
Баснословні витрати короля на замок – 6 мільйонів золотих марок - вже давно окупили себе. Нині Нойшванштайн щороку відвідує 1,3 млн. туристів, які охоче платять за екскурсії та розкуповують сувеніри.
Фотографувати замок найкраще з підвісного мосту Марієнбрюке над 92-метровим проваллям у горах та водоспадом. До нього можна дійти пішою тропою через ліс за десять хвилин. Король дуже любив цей міст, з якого сам часто милувався підсвіченим казковим замком по вечорах.
3 
2164
Коментарі