Мандрівник і художник 50-річний Юрій Камишний п'ять разів бував в Індії. Розповідає, що в індійських готелях навіть з мармуровою підлогою є пацюки і таргани.
"Серуть просто на березі — набігла хвиля — як і не було. Хто до цього не готовий, тому краще в Індію не їздити. Зі мною раз в Індію поїхав бізнесмен з Коростишева. Повіз туди кросівки спортом займатися. Карімат простелить на березі океану і засмагає. Відкриває очі — а біля нього задниця індуса: какає. Той в шоці. А індус махає йому рукою: "Хелоу, як справи? Ви з якої країни, сер?" - Той як схопиться: "Хіба тобі кущів мало?" Жахався, казав: "Це ж не люди, це пітекантропи. Срати там, де пляж!"
В священній ріці Ганг купаються, щоб очиститися, тут ще по воді пускають трупи — каже художник.
"Я бачив, як по Гангу пливуть мертві вовки напіврозкладені, їх їсть ворона. Тут же індуси купаються. Мертвих викидають. Людей теж. У кого немає грошей спалити, вони злегка підпалюють і кидають в Ганг. Сиджу малюю, біля мене пливе замотаний у різнобарвний одяг труп. Вони довго не цацкаются, бо спека. Для спалення три породи дерева треба, тому не кожен може дозволити собі це. 200 доларів воно коштує. Для Індії дерево — страшенна ціна. Кізяки - теж на вагу золота. Їх за коровою відразу підбирають, а потім з них на стінах ліплять картини".
Індуси їдять переважно рис, солодощі, фрукти, овочі і рибу. Але їжу дуже переперчують.
"Кажеш йому: "Будь ласка, не клади чілі і перцю". - "Окей, окей," — мотає головою. Приносить їжу — на неї тільки подивишся не ївши — вже сльози з очей течуть. Одного індуса я сам нагодував салом. Раз спустився до холодильника в готелі, там тримав припаси сала. Відрізав сала. Індус підходить: "Що це?" Кажу: "Сало". Не розуміє. Відрізав йому. Він взяв на зуб і відразу виплюнув".
В Індії ризиковано їздити на дахах вагонів. Там важко втриматися і можна з них впасти. Хоча індуси на це не зважають і залазять на дахи натовпами. Не радить мандрівник і їздити на слонах.
"Туристів садять в такі кошики. Слона дуже хитає. Одного разу у слона зачухалася спина, якраз під кошиком. На якому сиділи туристи. Він почав чухатися кошиком об прилеглі дерева".
Індуси - як діти. Якщо в українському селі раз з тобою здоровкається на день кожна людина, то в Індії, скільки б ти разів з готелю не виходив, він буде з тобою вітатися і кланятися.
Ще одне фото в мене є після свята Холі — це зустріч зими з весною. Як вони радіють! Дві доби танцюють всі обмазані цією кольоровою фарбою. Пурхають нею з даху, з вікон, з автівок. І заховатися неможливо. Маю одну-дві сорочки, то так від них ховався. Їхав на возику в рікші. На ходу закидали мені кулі з фарбою, як бомби. Вся Індія залита цими кольорами. От уміють святкувати.
Працюють індуси з 4 ранку. Вони не сплять, як ми. І вдень, і вночі працюють. Там комусь скажи, що тобі щось треба, — буде черга стояти, щоб тобі щось виконати.
Індуски - це писані красуні, які не дадуть тобі до них пальцем доторкнутися. Ні за які гроші. Недоторки. Поговорити навіть з нею можна тільки на людях. Вона на смітнику в сарі буде ритися, а тобі за гроші до пальця не дасть торкнутися. Дивний і великий народ.
Жінки навіть миються одягнені. Прийшов якось до мене один. Каже: "Сер, а ви баламут. Голих жінок фотографуєте". Думаю: в Індії жодної голої жінки не бачив. Нарешті згадав: знімав через тин чужий дворик. Дівчина в довгому халаті-балахоні підсовувала під тканину на собі руку з мочалкою і так милася. Побачила мене з фотоапаратом — тікала від мене, аж п'ятки блищали.
Жінки і діти часто підходять до білого і не можуть стриматися, щоб не помацати долонею за щоку. Дивуються — як це, біле тіло. У них вважається вища каста — чим біліша шкіра.
3 
2164
Коментарі