Михайлівська церква збереглась в первинному вигляді

240-літня церква збереглась у первинному вигляді

Фото: Ельдар Сарахман

Михайлівська церква в селі Мостище Козелецького району на Чернігівщині зберегла первинний вигляд до нашого часу.

У 1776 році (за іншими даними, у 1782) в селі почали будівництво великої церкви на честь Архистратига Михаїла. Завершили аж у 1790 році. За іншими даними, храм побудувала Катерина Юхимівна Дараган (Галаган) у 1822 році.

Село належало родині відомого дворянського роду Дараганів. 1753 року Юхим Дараган купив Мостище разом із селами Семиполки, Рудня, Святе за 9 тис. рублів. У 1762 році за спадком село перейшло його сину Григорію або дочці Софії. В цей час воно згоріло дотла (крім двох вітряків) з вини безвідповідальної і беспечної "московської драгунії", що була на постої на Козельщині. Імовірно, саме ці події лягли в основу частини сюжету російськомовної повісті Тараса Шевченка "Княгиня", який відвідував село у 1846 році. Від Софії Хованської село перейшло у спадок її сестрі Катерині Галаган.

Церква цегляна, хрещата в плані, із напівкруглою апсидою і кутовими камерами, які за висотою дорівнюють основному об'єму, завдяки чому церква виглядає кубічною з невеликими ризалітами в центрі кожного фасаду. Кожний ризаліт оброблений монументальним ускладненої форми портиком з фронтоном на чотирьох парних невисоких колонах доричного ордера. Фронтони прикрашені ліпниною. До західного порталу ведуть широкі сходи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На березі Дніпра руйнується столітня церква

Споруда однобанева, завершена куполом на циліндричному барабані. Наріжні приміщення завершені декоративними металевими главками. Стіни кутових об'ємів рустовані, декоровані нішами різної конфігурації. Віконні отвори обрамлені гладенькими наличниками із замками. У вікнах збереглися металеві грати. Провідну роль в інтер'єрі відведено підкупольному простору. Попружні арки, які спираються на чотири пілони і паруси, несуть світловий барабан, перекритий купольним склепінням.

Храм жодного разу не перебудовувався й зберігся у початкових об'ємах. Є центром Свято-Архангело-Михайлівської парафії УПЦ Московського патріархату. Поруч – сільський цвинтар.

Особливості храмовому комплексу додають вцілілі дзвіниця і мури. Дзвіниця – двоярусна, ровесниця церкви. Церква оточена високою мурованою огорожею з однією наріжною баштою. Колись їх було чотири, але решта не збереглися. Наприкінці XVIII століття ці башти, як і висока огорожа, могли виконувати лише функцію колоритної декорації – фортифікаційної користі від них не було ніякої.

Спочатку село називалося Мости́ще (Мостова Слобода), однак у 1929 році воно отримало назву Петрівське (на честь радянського партійного діяча — Григорія Петровського).
Проїзд на автомобілі від Києва — 92 км (близько години дороги), від Чернігова — 88 км.

У лісі на південь від села росте старовинний дуб ("Маврійський"), під яким за народними переказами зупинявся й писав вірші Т. Г. Шевченко. Щоб його охопити, потрібно 5 чоловік.