"За 20 доларів у Лондоні можна "відірвати" таке!"

 

"За півроку британський житель може дозволити собі поїхати до трьох-чотирьох країн. Так британець стає "людиною світу", а не "людиною країни", — по-філософськи каже 26-річний киянин Євген Огринчук. Він жив у Лондоні півтора року і вважає, що туди варто поїхати, щоб відчути себе людиною світу.

— Якщо ти не ходиш в коледж, ти не зможеш відкрити банківський рахунок, значить, не влаштуєшся на нормальну роботу. Отже, далі бармена не стрибнеш. Там люди розуміють одне одного на рівні кількох поглядів, — продовжує хлопець. — Амплітуда людського спілкування настільки висока, — Євген задумується, — я просто половину сивого волосся привіз із Лондона, — сміється трохи знервовано. — Але це того варте!

Найяскравіше відчуття цієї країни — дисципліна. Коли до закінчення терміну проживання на квартирі залишився день, мені повідомили, що я маю з"їхати хвилина в хвилину. В Києві це можна якось "розрулити". А там — ні. Тому Лондон виховав мене краще, ніж я був би в армії.

25-річна Аня Лісниця поїхала до Лондона вчити англійську. Найняла недалеко від центру кімнату за $300. Влаштувалася на роботу.

— Робила офіціанткою. Мені платили 14 доларів за годину, — розповідає вона. — А потім пішла на більш високооплачувану роботу. Продавцем у магазині отримувала 60–80 баксів за годину. І все одно майже все тратила на їжу, проживання й проїзд. За нещасну порцію салату, м"яса та пива віддавала 20 баксів.

Місто розділене на зони. Від цього залежить і вартість проїзду в метро з 15 лініями. Проїзд в центральних зонах плюс автобус коштує $44 на тиждень. Але тижневий проїзний купувати вигідніше, ніж платити щоденно.

Не забудьте про мережі, де все продається по два долари

— Якщо ви прижилися в таких умовах, — примружує очі Аня, — тоді гайда по магазинах. Як так: поїхати в Англію і не походити по крамницях? — демонстративно округлює очі. — Центральна вулиця Оксфорд-стріт та Кільборн заповнені магазинами. Це торгова зона. Не забудьте про мережі, де все продається по два долари. А за 20 доларів там можна "відірвати" таке! Ультрамодні босоніжки на танкетці коштують 10 доларів. Наймодніший магазин — "Топ Шоп". П"ять поверхів модного одягу. А ще базарчики, де трапляються раритетні речі. На них продавці пропонують окуляри нібито Елтона Джона. Мало не забула — зіркові секонди! Там за 100 доларів можна купити піджак знаменитості.

Заради цікавості варто прогулятися районом Сохо: гей-клуби, вулиця "червоних ліхтарів". Поряд із Пікаділлі та Сохо є Чайна-таун. Китайський квартал, куди гурмани обов"язково їздять скуштувати добру національну кухню.

А в районах Челсі, Найсброт відчуєте атмосферу робочого ритму. Для ділових людей там спорудили найбагатший магазин "Харедс". Його власник — батько чоловіка принцеси Діани. У багатоповерховій будівлі торгують машинами, технікою, сувенірами, одягом. Обов"язково з"їздьте туди на екскурсію, — не вгаває Аня.

— Але найприємніші екскурсії — за англійською традицією — виїзд за місто до будиночків із зеленими садами, акуратними декоративними деревами. Їх для жителів Лондона всього за шість доларів влаштовують власники садиб. Після прогулянки обійстям хазяйка — бабуся в бігудях та окулярах запросила нас у дім і пригощала англійським чаєм з домашнім печивом.

— Від негра-жебрака неможливо відчепитися. Такі вони приставучі! Не просять, а вимагають, — розповідає Євген Лісниця. — Підбігає і, як в американському кіно, тараторить у стилі реп: "дай-мені-грошей-бо-я-маю-годувати-свою-родину-я-бачу-що-в-тебе-вони-є-он-там-у-кишені". А як проґавив і дозволив йому наблизитися та торкнутися одягу — вважай, залишився без мобільного або гаманця.

Одноразовий квиток в паризькому метро, яке налічує 16 ліній, коштує 1,3 євро, а книжечка з десяти квитків — 10. Тижневий проїзний коштуватиме 32 євро.
Берлінське метро складається з дев"яти підземних ліній. Разовий проїзд коштує 5–10 євро залежно від зони. Проїзний на тиждень — 23–29.
У Мілані лише три лінії метро. Проте його визнали найшвидшим в Італії. Щоденний квиток коштуватиме 2 євро, тижневий — 4,6 євро.

×