Майже чотири десятиліття поспіль 68-річний київський інженер Віктор Кравченко займається греблею на байдарці.
— Не розумію людей, які відпочивають, лежачи на пляжі, — каже він. — Ні екзотики, ні користі для здоров"я. Інша річ байдарка — за місяць заряджаєшся енергією на весь рік. Мені це не зайве, бо в свої 68 ще працюю.
Команда Кравченка починала на Тетереві. Це не бистроплинна карпатська ріка, але має свої пороги — зокрема біля села Дениші на Житомирщині. Одного разу спортивна байдарка наскочила на каміння, і чоловіка викинуло у воду.
— Зараз екстриму менше, мандруємо спокійними водами. Але захоплення не зраджуємо. Щороку в подорож ідуть дві-три родини. Вже багато років відпочиваємо разом з Олександром Мойсєєвим і Володимиром Любиним. Скільки їм років, навіть не скажу, знайомі дуже давно, — намагається згадати пан Віктор, — ходимо з ними і під час відпусток, і на травневі свята.
Разом із Віктором Кравченком мандрує і його дружина Діана, 68 років. А от двох доньок — Наталю, 41 рік, і 35-річну Тетяну, так і не вдалося захопити байдарками.
— Мабуть, тому, що почали їх брати з собою ще змалечку. Дівчатам запам"яталося, що мандрівка — справа нелегка, — бідкається чоловік. — Зате 16-річний онук Євген ходить із нами майже щороку.
У 60–80-х команда Кравченка сплавлялася Стрільнею, що на Кольському півострові, карельськими річками і білоруською частиною Прип"яті. Найдовший маршрут, яким вдалося пройти за місяць, — 600 км. Тепер щороку проходять близько 180 км. Обирають спокійні річки в основному на лівобережжі: Ворсклу, Псел, Сулу, Сейм. Хоча були й на Росі.
На харчі витрачають близько 300 гривень
— Ми за результатом не женемося, головне — відпочинок, — додає пані Діана. — Буває, тільки знялися з табору, а за кілька годин знову зупиняємося в мальовничій місцині.
Подорожі не обходяться без курйозних випадків. Кілька років тому розбили табір вже по темному. Зранку побачили, що розташувалися під пам"ятником Леніну. А от у Новгороді-Сіверському отаборилися на залізничних шляхах позаду вокзалу, з усмішкою згадує Євген.
— Якщо хтось хоче спробувати такий відпочинок, має добре все розрахувати, — пояснює Віктор Кравченко. — Старенька байдарка коштує 2,5 тисячі гривень, а нова — усі чотири. А ще ж потрібно палатку, спальник, рюкзак, харчі. Якщо додати витрати на дорогу — не дешевше, ніж поїхати на море.
Кравченки починають збиратися в похід за два-три тижні. Купують їжу, перевіряють обладнання. Консервами, крупами запасаються протягом року — перед поїздкою не так відчутно б"є по кишені. Хліб (житній формовий довго не черствіє) на перші кілька днів також беруть із собою, бо в багатьох селах його завозять кілька разів на тиждень. А ще дві упаковки мінеральної води. На харчі витрачають близько 300 грн. Під час подорожі в селах підкуповують хліб, молоко, свіжі овочі та фрукти, а рибу ловлять.
— Спочатку вивчаємо місцевість. Іноді винаймаємо автобусик, щоб під"їхати до початку маршруту. Це якщо дорога підходить близько до річки, — розповідає Віктор Кравченко. — Оренда мікроавтобуса коштує 600–800 гривень. Недешево, зате з комфортом. А суму ділимо на всю нашу братію. Цього року на травневі свята ходили на чотири дні по Сейму з Конотопа до Батурина. Туди добиралися електричкою у вагоні 3-го класу. Він найзручніший для перевезення багажу. У Київ також поверталися залізницею. Хоча більшість електричок ідуть за незручним графіком. А в нових вагонах майже немає місця для сумок. А речей у нас чимало. Два тюки з байдаркою, а ще три-чотири рюкзаки з їжею і палатками. На випадок негоди обов"язково беремо поліетиленову плівку на човни.
Цього літа Кравченки з компанією знову збираються на Сулу.
Найкраще мандрувати на розбірному човні
Досвідчені мандрівники віддають перевагу розбірним туристичним байдаркам. Човен на три людини важить, як рюкзак, — близько 40 кг. На нього можна "нав"ючити" 350 кг. Наприкінці 80-х розбірна байдарка коштувала 250 карбованців. Тепер старенька коштує 2,5 тис. грн, а новенька 3,5 тис. грн. Надувна байдарка менш стійка. Нею важче керувати і не передбачено місця для вантажу.
2 
1
Коментарі
1