На околиці села Ліс Яворівського району на Львівщині є дерев"яна каплиця з цілющою водою. Її називають Кирницею. Поряд на цьому ж подвір"ї — церква святих мучеників Маковеїв XVIII ст.
— На цьому місці з давніх-давен було джерело. За переказами, у XII ст. неподалік монахи заснували чоловічий монастир, а в XV ст. його знищили татари, — розповідає яворівчанка Наталія Косик, 45 років. Жінка склала туристичний маршрут "Сповідь часу", який проходить через батьківщину Андрея Шептицького — село Прилбичі, сірчаний кар"єр, виробниче підприємство "Сірки" і закінчується каплицею Маковеїв у Лісі. — 1756 року на цьому місці люди церкву поставили. Вона низенька, дерев"яна. Бачите, за 250 років майже не змінилася, селяни білять стелю, фарбують зеленою фарбою вхідні двері та фасад.
Туристи добираються в Ліс маршруткою, яка іде сполученням Львів–Новояворівськ. Виходять на зупинці в селі Тарнавиця або біля пам"ятника Січовим Стрільцям. Далі 2 км ідуть сільською дорогою.
У XIX ст., переказують старожили Яворівщини, над джерелом являлася Божа Мати. Селяни збудували над ним капличку. Церква і каплиця Маковеїв не занесені до пам"яток дерев"яного церковного будівництва. Служити сюди приїжджають священики зі Львова.
— Сюди приїжджають десятки машин, не зважаючи на те, що дороги польові. Це неіснуюче село, жоден житель не має паспортної прописки в селі Ліс, — каже Наталія Косик.
Коли геологи знайшли на Яворівщині поклади сірки, місцевих жителів виселили, дали житло в місті Новояворівську. Після того, як кілька років тому гірниче підприємство "Сірка" закрили, люди почали повертатися сюди. Прославилася Кирничка, коли через видобувні роботи "Сірки" в навколишніх селах Ліс і Вільшаниця зникла вода в криницях.
— То було якесь чудо, десь 1990-ті. Скрізь води не було, а тут була. Усі носили. І почали замічати, шо та вода цілюща. Потім воду в село повернули, — пригадує місцевий житель Василь Шот, 75 років. Він паламар, доглядає за каплицею з джерелом, має ключі від неї, набирає приїжджим води. — А до Кирнички люди продовжували ходити.
Батальйон міліції раз наїхав розганяти нас. Ми ікони в корчах ховали
Василь відкриває двері каплиці, підпирає їх каменем, знімає шапку. Капличка низька, посередині — криниця. Збоку стоїть довгий паль із відром. Чоловік опускає його в криницю і витягує повне відро.
— Не давали службу в радянський час тут правити, батальйон міліції раз наїхав розганяти нас. Ми ікони в корчах ховали, — пригадує.
1986 року церкву закрили. Священики правили вночі та ввечері.
— Перед відпустом раз наїхало тут службовців і насипали в Кирничку хлорки. Казали, і джерельну воду дезинфікувати треба. А ми ввечері вичерпали хлоровану, а за ніч Кирничка наповнювалася чистою. 14 дубових хрестів Хресної Дороги були повалені й вивезені в ліс. Парафіяни їх розшукали і привезли назад, відремонтували, а зовсім понівечені зробили наново і 1989-го поставили на місце.
Щороку 14 серпня на свято Маковія в Лісі відпуст — храмове свято. Біля церкви росте столітня липа. Василь показує, що її стовбур розгалужується на 13 менших стовбурів і утворює розложисту крону.
По обидва боки від каплички ростуть дуби. Одному з них понад 450 років.
— Ми переповідаємо про дерево такими словами: біля нього колись козаки відпочивали і з джерела воду споживали.
Туристичний маршрут до Лісу можна замовити в Яворівському національному парку або в товаристві краєзнавців "Гостинець" у Новояворівську.
2 
1
Коментарі
1