Ексклюзиви
Вівторок, 19 серпня 2008 14:54

У Вірменії хлопчиків називають Араратами

Автор: фото з сімейного архіву Людмили Ткаченко
  Туристки німкеня Гільдеґунд Шірмер, Людмила Ткаченко та вірменка Флора Кіраносян сфотографувалися на згадку біля храму Ечміадзін однієї з перших вірменських християнок святої Рексіме. Флора продає сувеніри — кулони у вигляді гранатів, ікони та диски з нац
Туристки німкеня Гільдеґунд Шірмер, Людмила Ткаченко та вірменка Флора Кіраносян сфотографувалися на згадку біля храму Ечміадзін однієї з перших вірменських християнок святої Рексіме. Флора продає сувеніри — кулони у вигляді гранатів, ікони та диски з нац

"Якось я прочитала слова Байрона про Вірменію: "Країна, напевне, залишиться найцікавішою країною на земній кулі". Відтоді мріяла потрапити туди, — розповідає 51-річна Людмила Ткаченко із райцентру Козова на Тернопільщині. — Хотіла ще Грузію побачити. Через інтернет дізнавалася дорогу. Наобум дзвонила за номерами в порт Іллічівськ біля Одеси".

Квиток до грузинського міста Поті замовляють за два місяці. Пором ходить раз на тиждень у вівторок і розрахований на сто місць. За квиток жінка заплатила 860 грн. Приїхала до Одеси раніше — треба було зареєструватися за день до відплиття. Візу відкривати не довелося. Для поїздки вистачило закордонного паспорта.

— За півтори доби я вже була в Поті. А далі через усю країну до Єревана маршрутками й таксі їхала. Грузія справила на мене гнітюче враження. Усі будинки сірі. Люди ходять у чорному вбранні брудними вулицями. Повно бродячих собак і худих корів у центрі міст. Але дороги, на відміну від наших, без ям, — згадує Ткаченко. — А у Вірменії, навпаки, будівлі незвичного рожевого кольору. Вони викладені каменем туфом. Таке враження, що Єреван увесь рожевий.

Вірменські дороги проклали через скелі в тунелях. На екскурсії туристів возять українські автобуси "Богдан".

— На вокзалі одразу оточують таксисти. Тут головне не спішити, — ділиться досвідом мандрівниця. — Варто торгуватися. Із 1000 драмів ціну проїзду можна збити до 500–200. (1000 вірменських драмів це майже 34 грн. — "ГПУ"). У центрі міста є інформаційне бюро для туристів. Там безплатно дають цілу пачку листків зі списком квартир. Найдешевша коштує 15 євро за добу. Ті, що із видом на Арарат, — найдорожчі.

Одноденна турпоїздка на 30–100 км від столиці коштує 12–20 євро. Усі оголошення написані вірменською та англійською. Проте є російськомовні екскурсоводи.

— Довкола Єревана розміщені близько 30 монастирів, побудованих у Х–ХІІ століттях. Це високо в горах, у недоступних місцях. Вірменська церква вважається одною з найдавніших, — продовжує Людмила Ткаченко. — У соборі Ечміадзін за склом є спис, яким пробили ребро Ісуса Христа, частина тернового вінка та хреста, на якому його розіп"яли. А ще шматок Ноєвого ковчега, мощі Андрія Первозванного, Івана Хрестителя, святих Фоми й Варфоломія. Усе можна роздивитися на відстані метра. А фотографувати заборонено.

Гора Арарат на території Туреччини. Але вірмени вважають її своєю.

Чоловіки за барною стійкою замовляють тан

— Є два Арарати — Масіс, тобто Великий, висотою більше п"яти кілометрів, і Сіс або Малий, — майже чотири кілометри. Вірмени настільки люблять ці гори, що навіть синів називають Араратами. І зображення цих хребтів усюди. Навіть на гербі та на хвості літака, — дивується жінка. — Найглибше озеро Кавказу — Севан, — майже 83 метри. Ідеш біля нього, як по небу. Довкола тільки синя поверхня без хвиль.

Біля Єревана є пам"ятник вірменському алфавіту. Усі 39 букв вирізьблені з каменю, вищі за людину.

— Молоді у Вірменії принципово не хочуть говорити російською. Відповідають "нє панімаю" і просять звертатися англійською. Коли казала, що я з України, називали мене сестрою. По-їхньому, Люда-джан. А ще ніде не чути російської попси, — ставить привезений із Вірменії диск Ткаченко. — В усіх кафе звучить тільки національна музика. Їхній інструмент дудук нагадує сопілки, скріплені між собою. Мелодії сумні, але гарні.

Жінка приносить тоненькі пластини темно-вишневого кольору, велике насіння, схоже за смаком на фундук, і червоні палянички із маленькими насінинами.

— Це фруктовий лаваш, сушені абрикосові кісточки й сушені помідори, — усміхається вона. — Усі ці ласощі купила на єреванському базарі. Там припрошують спробувати, яке все смачне, та дають цілими жменями. Так що поки вийдеш звідти, можна наїстися.

Кави вірмени п"ють значно менше, ніж українці.

— Навіть чоловіки за барною стійкою замовляють тан. Це кефір, розведений холодною водою, із кропом і огірками. Хліб у них тільки лаваш, а сир у основному сулугуні. Таких добрих шашликів, як єреванські, я ніколи не їла. Там кожен шматок м"яса плаский і завбільшки як піввідбивної.

Назад Ткаченко поверталася літаком. За квиток до Києва заплатила 180 євро. Це на 30 євро дорожче, ніж переліт з України. Додаткову плату вірмени беруть за перетин їхнього повітряного простору.

За два тижні перебування у Вірменії Людмила Ткаченко витратила до 600 євро.

Зараз ви читаєте новину «У Вірменії хлопчиків називають Араратами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода