"Щоліта батьки вивозять нас із сестрами у Кавказькі гори, на Лаштракські джерела — розповідає донеччанка Еліна Миронова, 22 роки. — Ці джерела б"ють на маленькому клаптику землі — не більше половини квадратного кілометра. У народі їх називають "кислими". Цього року поїдемо в серпні. Батько хоче прийняти курс із 12 ванн. У минулому він займався бодібілдінґом, тому досі скаржиться на біль у суглобах і хребті. А мама буде чистити печінку. На джерела краще їхати на початку серпня. Вода в річках піднімається наприкінці травня, тому машиною не проїдеш, навіть лісовозом. А на початку серпня спадає. Хоча тільки місцеві добре знають, де можна проїхати".

Родина Миронових відпочиває "дикунами". Із Донецька їдуть поїздом до Невинномийська у Ставропольському краї Росії. Приїжджають уночі, тому звідти беруть таксі до Мідногорська, невеличкого містечка на Кавказі.

— У вихідні на базарі в Мідногорську можна закупити харчі і фрукти на перший тиждень відпочинку. Там домовляємося про машину, щоб доїхати до джерел.  Міліцейський "уазик", у який може поміститися десятеро людей, винаймаємо за 500 гривень, — каже Еліна. Їх у родині п"ятеро — батьки та три доньки. Іноді до подорожі приєднується Елінин хлопець Олексій.

У Черкеську, столиці Карачаєво-Черкеської Республики, потрібно зареєструватися: написати заяву, залишити ксерокопію паспорта і вказати приблизний термін відпочинку. Якщо затримаєтеся — шукатимуть.

Миронови зупиняються у горах серед дикої природи. Еліна каже, що там трохи дошкуляють перепади тиску й температури: вдень +40°C у тіні, а вночі 5 градусів тепла.

У горах дошкуляють перепади тиску і температури

— Зранку вийдеш із намету, а на траві іній, — каже дівчина. — Тому вночі спимо у бавовняних светрах і шкарпетках. А тільки-но сонце вийде з-за гори, моментально вдягайте купальник!

Їжу під час відпочинку родина Миронових готує на річковій воді.

— Вода у річці кришталево чиста і холодна-холодна, бо тече з льодовика Її колір небесний, — розповідає Еліна. — Зачерпнеш горнятком і п"єш. Ми її навіть не кип"ятимо.

Таборувати біля джерел відпочивальникам забороняють. Найближче місце зупинки — за 1,5 км.

— Торік спеціальний дозвіл на зупинку біля джерел підписали тільки одній родині. Вони привезли тяжкохворого, який ледве пересувався, — додає дівчина.

Миронови щороку їздять до водоспадів. Щоб піднятися до них, треба отримати дозвіл прикордонників. Дорога проходить абхазо-російським кордоном, серед льодовиків.

— Там є гарне озеро. Вода у ньому тепла — тільки коли гріє сонце, а так годі купатися — крижана, — згадує Миронова. — Розповідають, що саме озеро утворилося під час Другої світової війни — щось там підірвали. Та й досі люди приїжджають із металошукачами, витягують залізяки різні. Подейкують, що німці хочуть викупити цю територію. Під час війни вони привозили сюди на лікування своїх поранених солдатів. Саме тоді вивчили хімічний склад води з джерел і назвали їх Лаштракськими.

На Лаштракських джерелах водою лікують головний біль, шлунок, серце, зуби, усі внутрішні органи, екзему. Вода у джерелах різна на смак. Її п"ють або роблять примочки. Суглоби та жіночі хвороби лікують у ваннах — невеликих спеціально викопаних у землі ямах.
— Джерельні води дуже швидко втрачають лікувальні властивості, — розповідає Еліна Миронова. — Уже через добу випадає осад. Найсмачніша з усіх — нарзан,  сердечна вода. Місцеві вважають її "святою".
Відпочивальники на джерелах займаються самолікуванням. Кожен, хто одужав, радить, як це можна зробити.
— Усі поради колосально відрізняються, — сміється дівчина. — Одні кажуть, що треба пити воду з усіх джерел, інші — тільки від тієї хвороби, яка тебе турбує. Але всі запевняють, що треба починати з води, яка очищає організм. Хоча мені психологічно важко примусити себе сьорбнути з калюжі, на якій написано "екзема". Або ж написано "ноги" — і всі туди свої ступні опускають. Якби на камінці написали "молочний коктейль" — пила б із задоволенням!
Як лікуватися, Миронови розпитують чоловіка, що вилікував сина після тяжкої автокатастрофи.
— Місцеві все лікують натуральними продуктами, — розповідає Еліна. — Позаминулого року мій хлопець Льоша отримав сонячний удар. Ми звернулися до черкеського лікаря. То він порадив з"їсти якогось перетертого через марлю хробака. Льоша вилікувався від самої такої пропозиції.

×