Розповідали, що у Новій Каледонії — вічна весна. Десять місяців на рік температура тримається в межах 25–30 градусів. Та коли після довгого перельоту я зійшла на землю, рай зустрів мене тропічним дощем. А за кілька метрів від аеропорту паслося стадо корів. Це були перші враження про екзотичну країну.
Столиця острівного архіпелагу — Нумеа — місто невелике, гористе і зелене. Деякі будинки потопають у квітах, що і входу не видно. Мій французький друг Патрік, 46 років, який запросив мене до Нової Каледонії, — біолог. Працює в шпиталі й живе у такій "оранжереї". У його саду ростуть грейпфрути, апельсини, мандарини, банани, папайя та зелені лимони. Приватний будинок на островах коштує щонайменше $500 тис. Це дім без басейну та чогось особливого. Привабливіші хатинки — більше мільйона. Щоб мати великий дім, більшість молодих людей (які годинами сидять під пальмами або грають у футбол) мріють стати Зіданами й заробляти шалені гроші.
Стомившись після довгого перельоту, я вирішила поспати. Раптом відчула, що по руці щось повзе. Думаю, мій крик почули й на сусідньому острові.
— Що це? — озираючись на маленьке повзуче створіння, питаю свого біолога, який перелякався не менше, ніж я.
— Це ящірки. Вони тут скрізь, живуть у будинках. До речі, — усміхається Патрік, — дуже вірні: ніколи не перелізуть до сусіднього помешкання.
Маленькі повзучі створіння живуть у будинках
Ціни на продукти та товари у Новій Каледонії космічні. Кілька горшків чорнобривців, які я купила у подарунок тамтешнім приятелям, обійшлися у 100 баксів. 35-річна подруга Юля, яка живе на острові вже кілька років, каже: хочеш жити в раю, плати райську ціну — утричі вищу за паризьку. Наприклад, кілограм бананів, які ростуть на кожному кроці, коштує $5. А щоб місяць скромно харчуватися, треба тисячу доларів.
Вечеря на двох у ресторані на узбережжі океану, з вином та запеченим омаром у кокосовому молоці обійдеться у $150–200. Хоча можна й за 60–100 попоїсти: картопля фрі, салат із морепродуктів, біфштекс і склянка холодного апельсинового фрешу. За щось міцніше треба ще $30 накинути. Проте у ресторанах на вихідні годі знайти вільне місце.
Чайові у них вважаються подарунком. А на презенти заведено відповідати. Коли після вечері у місцевому закладі я вирішила залишити чайові, офіціант подарував талісман — білу мушлю. Однак у ресторанах європейського типу чайові доречні. Проте не варто торгуватися — це прояв неповаги.
У цій країні багато дивного. О сьомій вечора за вікном суцільна темрява, а о шостій ранку — неймовірно світить сонце. У кафе чашка чаю коштує $20. Тільки там є диво-ворона, яка може зігнути будь-який дротик. Діти граються зі зміями, а їхні батьки добувають корали і величезні мушлі, з яких роблять духові інструменти.
У Новій Каледонії є найбільша на планеті лагуна, оточена кільцем коралових рифів, майже таким, як великий Австралійський бар"єр. І найкрасивіший пляж Нумеа, Енс Вата. Його вважають одним із найвідоміших місць у світі для віндсерфінгу (катання на дошках під вітрилом) та кайтсерфінгу (коли дошку тягне повітряний змій). Кришталево чиста вода і постійні вітри роблять це місце фантастичним для таких розваг.
— Ви спортсмен? — запитала я у чоловіка на пляжі.
— Ні, я звичайний австралійський учитель математики. Живу в Брісбені, дуже люблю віндсерфінг. А де ще цим займатися, як не в Нумеа, — відповідає незнайомець.
Ми з друзями побували й на одному з найдорожчих та найкрасивіших островів для молодят — Іль-де-Пе.
Після 20-хвилинного перельоту тебе зустрічають сосни, білий-пребілий пісок та бірюзова вода. Раніше сюди висилали злочинців: серед пальм та бамбукових заростей можна побачити залишки в"язниці. Острівне бунгало, дерев"яна хатка пірамідальної форми з телевізором на 720 каналів і непрацюючою ванною обійшлося у $300. Оренда двомісної пластикової машини, схожої на модернізований "запорожець", — $80. За кілька годин ми об"їхали на ній увесь острів.
Бунгало з телевізором на 720 каналів і непрацюючою ванною обійшлося у 300 доларів
Неподалік готелю "Меридіан" на Іль-де-Пе є невелика лагуна. До неї треба спочатку пливти пірогою (щось на зразок моторного човна), а потім годину йти пішки непрохідними джунглями. Така подорож коштує $170. Під час відпливу в лагуні води по коліно, а коли вода повертається — річку треба перепливати на човні.
У місцевій таверні за 50 "зелених" можна скуштувати національну страву — "буня". У пальмове гілля кладуть банани, солодку картоплю, спеції, манго, м"ясо черепахи, рибу чи курку, заливають кокосовим молоком і кладуть у жар щонайменше на шість годин. На смак нагадує овочеве рагу з відварною картоплею. Мені не сподобалося. Місцеві жителі кажуть, що найсмачніша буня — з м"ясом летючої миші.
Через п"ять днів на острові ми повернулися до столиці, на весілля моєї знайомої киянки Ірини та французького бізнесмена. Вони зустрілися саме на цьому курорті три роки тому. Через 35-градусну спеку наречена була в білих шортах і футболці, хоча молодий витанцьовував у чорному фраку. Після двох маленьких канапе і склянки соку я запитала нареченого, коли ж ми їстимемо. З"ясувалося, всі страви вже на столі! Я зніяковіла. Бутерброди, сік, фрукти, шматочки сиру обійшлися в $1600 на вісім чоловік.
У дорозі додому, в літаку, біля мене сиділа молода пара: рудоволоса Еріка з Німеччини і кремезний Моріс з Нумеа. Три роки тому Еріка приїхала на кілька днів до Каледонії відпочити. Якось під час пірнання зіштовхнулася лоб до лоба із симпатичним юнаком. Так і познайомилися. А через три роки зіграли весілля.
— Каледонія — це рай, — із захопленням розповідала дівчина, — в нього закохуєшся з першого погляду і назавжди.
Летіти в Нову Каледонію довго і дорого. Від Києва до Нумеа приблизно 36 годин лету: Київ — Париж, Париж — Токіо, Токіо — Нумеа. Найдешевший квиток коштує $1900, найдорожчий — $6 тис.
На острові живе кілька українок
Якщо подивитися на карту, праворуч від Австралії у Тихому океані є кілька розкиданих островів — це Нова Каледонія. Вона лежить у південно-західній частині Тихого океану. З 1946 року це французька колонія. Острів 1774 року відкрив англійський мореплавець Джеймс Кук. Англійцеві цей край нагадав високі пагорби Шотландії, яка у давні часи звалася Каледонією. Тому райський куточок і отримав таку назву. Франція колонізувала острови в середині XIX століття, і з 1864-го по 1897-й французький уряд висилав у цю колонію злочинців. Корінні мешканці, канаки, — меланезійський народ, чиї предки прийшли з островів Папуа та Нової Гвінеї. У Новій Каледонії проживає й чимало європейців, зокрема й кілька українок.
2 
1
Коментарі
2