Ексклюзиви
Четвер, 13 листопада 2008 20:12

На озері Нобель шукають скарби Северина Наливайка

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Учні Острівської середньої школи на Рівненщині їдуть потягом додому в село Тиховиж. Шкільний автобус між селами не ходить
Учні Острівської середньої школи на Рівненщині їдуть потягом додому в село Тиховиж. Шкільний автобус між селами не ходить

Найдовша вузькоколійна залізниця в Європі збудована на Рівненщині. Дизель Антонівка–Зарічне більше століття сполучає Володимирецький і Зарічненський райони. Довжина колій — 106 км.

— Потяг їздить лише найвіддаленішими селами, — переконує священик-краєзнавець із села Морочне Павло Дубінець, 37 років.

Поліщуки називають дизель "кукушкою" або "поїздком". Він ходить раз на день. Виїжджає із села Антонівка Володимирецького району о 7.00, повертається о 14.00.

Вузькоколійка є найдешевшим транспортом у країні. Проїзд до Зарічного коштує 6,75 грн.

— Це вдвічі дешевше за маршрутку, — киває 56-річна Валентина Євтух із поліського села Локниця. — Тут всього чотири вагони. Діти щодня із Тиховижа їдуть в Острівськ до школи. Найбільше пасажирів у середу, коли в Зарічному базарний день. Чіпляють ще два вагончики.

Дорогою проїжджаємо 14 сіл і два селища.

37-річна провідниця Олена Сидорчик працює на вузькоколійці понад 18 років. Іноземних туристів часто садять у її вагон. Усередині дерев"яні лавки, пічки на вугіллі.

— Із поляками спілкуюсь вільно. Із німцями або чехами через перекладача. Бувають ще англійці, канадці, австрійці. Їх цікавить історія, місцеві легенди, побут.

Швидкість потяга не перевищує 30–40 км на годину. Тому можна добре роздивитися краєвиди за вікном.

— Біля села Млинок проїжджаємо по старовинному дерев"яному мосту через Стир, — розповідає Олена. — Він має в довжину 153 метри, більше таких довгих "дерев"янок" у країні немає. Дехто з іноземців лякається, боїться впасти у воду.

Під час подорожі дизель проїжджає 30 ще менших дерев"яних мостів.

На сто кілометрів шляху потяг "з"їдає" 200 л солярки.

— У нас стоїть мотор від радянського танка Т-34. Єдина незручність: вагони старі, тому туалетів немає.

— Перші колії проклали 1895-го, — додає отець Павло. — Тоді перевозили торф, деревину, харчі. Тут досі їздить дрезина, де треба качати важелі руками, щоб рухатися.

Зимою на озері чутно гул, що нагадує ревіння великого звіра

Подивитися рештки партизанських криївок можна в лісі за селом Острівець. Звідти веде стежка до трьох озер — Хоромне, Велике та Середнє. Це гідрологічний заповідник "Острівський".

Квиток із Зарічного до села обійдеться в 3,95 грн.

— Заблукати важко, бо на деревах прибиті стрілки-дороговкази. Треба брати зручне взуття, доведеться багато ходити пішки, — радить Дубінець. — Тут блудні місця. Людина може відійти від своїх на два метри й загубиться на добу.

Вода в озерах м"яка, бо містить багато гліцерину. Водоймища сполучені підземними каналами.

Від Зарічного туристи їдуть автобусом до озера Нобель. Однойменне село розташоване на півострові. Якщо дивитися згори, озеро нагадує cерце.

Із Нобелем пов"язано багато місцевих легенд.

— Люди їдуть сюди купатися та рибалити, — розповідає отець Павло. — А ще, шукати скарби Северина Наливайка. Після одного із походів він закопав поблизу села сундук із золотом.

Зимою на озері чутно гул, що нагадує ревіння великого звіра. Звук долинає із дна Нобеля.

— Крига гудить, аж кров у жилах стигне, — здригається священик. — Коли в когось із селян зникає собака, кажуть, що його з"їло чудовисько із Нобеля.

У селі можна зупинитися. Доба в дерев"яній хатині коштує 20 грн. Їжу мандрівники купують у селян, гриби й ягоди збирають у лісі.

— За літо було понад сто гостей, — розповідає власниця агросадиби Ольга Кречкевич, 49 років. — Ночують у 100-літній хаті на березі озера.

Зараз ви читаєте новину «На озері Нобель шукають скарби Северина Наливайка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода