Найвідоміша у Польщі соляна шахта розташована у містечку Велічка, що за 10 км від Кракова. Сіль там видобували з середини XVII ст. Нині її випарюють з ропи.
У шахті облаштували музей. Вхід коштує 37 злотих, це приблизно 80 грн.
У вибій туристів пускають з екскурсоводом і двома наглядачами. Вони вдягнені у парадну форму шахтарів — темно-синє вбрання й білі каски.
Екскурсовод Лариса, 45 років, розповідає: працювати у шахті було престижно. Сіль цінували на вагу золота, кілограм до кілограма.
— Донька шахтаря отримувала у подарунок двометрового соляного круглого "болвана". Вона могла не працювати все життя, потроху продаючи сіль, — каже екскурсовод.
Оглядові печери розташовані на трьох рівнях. Перший — 64 м під землею.
Спускаємося дерев"яними сходами. Їх 380. У шахті всі укріплення зроблено з дерева — це єдиний матеріал, який не псується. Завдяки високій концентрації солі дерево ніби законсервувалося. Щоб було світліше, його пофарбували у білий колір.
— Подивіться на стіни та стелю — це все кам"яна сіль, — показує гід. — На вигляд вона сіра, такої тут найбільше. Біла трапляється рідше, зазвичай невеликими кульками. А оцей білий наліт називають соляною капустою.
У шахті чергуються тунелі та печери, де були поклади солі. У більшості з них стоять соляні фігури. Є скульптура короля, що відкрив шахту, польського астронома Миколи Коперника, який тут гостював, першого президента Польщі Леха Валенси, солекопів та гномів. Їх тут шанують як добрих духів шахти.
— У нас є повір"я: дівчина, яка хоче вийти заміж, має поцілувати гнома в губи. А та, яка хоче коханця — нижче спини. Ви сьогодні пізно прийшли, гноми, певне, всі заціловані, от і ховаються, — жартує екскурсовод.
Перед роботою солекопи молилися. У шахті є кілька каплиць. Найбільша — Святої Кінґи заввишки 12 м. Вона розташована на глибині 101 м. Це другий рівень. Підлога, фігури святих і люстри тут із місцевої солі. Натомість Ісуса-немовля на різдвяній картині виготовили з рожевої привізної.
Німецькі солдати гуляли тут напідпитку
— Найбільша печера лежить на глибині 130 метрів, — веде далі Людмила. — Раніше ми були у Книзі рекордів Гіннеса, бо тут навіть літали на надувних кулях. Але кілька років тому в Артемівську на Донеччині у 300-метровій печері теж літали. Тож ми тепер на другому місці.
Найнижчий рівень, куди пускають туристів — 135 метрів під землею. Тут розташована камера імені польського полководця Юзефа Пілсудського та підземне озеро. Колись водоймою плавали на човнах, але після нещасного випадку це заборонили.
— Німецькі солдати під час Другої світової війни гуляли тут напідпитку. До човна їх пускати не хотіли, але вони погрожували зброєю. У воді розхитали човен, і він перекинувся. Хто потрапив під нього, задихнувся. Лише через годину суденце таки примудрилися перевернути назад — вода-бо солона.
За кілька метрів — кав"ярня, кілька залів і сцена. Тут улаштовують концерти, виставки й вечірки.
Свята Кінґа загубила обручку в Румунії
Сіль у Велічці знайшли за часів правління краківсько-сандомирського князя Болеслава Сором"язливого. Його дружина Кінґа, дочка угорського короля, перед заміжжям упустила обручку в соляну шахту в румунській провінції Марамуреш. Якимось дивом перстень опинився у Велічці. Коли його шукали, знайшли сіль.
Олена ВАЛЬЧУК
3 
1
Коментарі