Київська співачка 25-річна Марта два тижні відпочивала у Мексиці. Летіла з пересадкою у Франкфурті 14 год. Жила у 5-зірковому готелі у місті Канкун.
— Мексиканці дуже привітні, — розповідає Марта у столичному ресторані "Мамбо". — Якось біля готелю працівник стриг газон. Коли я проходила повз, він вимкнув косарку, усміхнувся і сказав: "Ола". Це означає "привіт". У нас так ніхто не робив би. А коли шукала посеред міста магазин текіли, до мене підійшов хлопець і 10 хвилин вів мене до крамниці. Я подякувала, а він сказав, що гарно виглядаю.
Хвалиться, що тамтешні чоловіки постійно говорили компліменти.
— У магазині срібних прикрас продавець каже: "Ви така гарна. Лишайтеся у Мексиці, вас тут на лімузині кататимуть. У нас таких жінок немає". Купила у нього кілька перснів. І ще один він мені подарував на згадку.
На базарах радить торгуватися.
— Дивлюся на срібну каблучку з топазом за 2 тисячі доларів. Скривила обличчя і кажу: "Де ви такі ціни бачили?" За півгодини купила її за 500 доларів. Там срібла багато добувають, тому ціни вдвічі нижчі, ніж у нас. Кольоровий гамак виторгувала за 170 песо, хоча просили 350.
На вулицях Марта не бачила жебраків. Каже, найбідніші плетуть гамаки з кактусових волокон. Роблять із дерева свистки у формі диких тварин. Діти плетуть прикраси з бісеру і продають на пляжі.
— Місцеві на пляжах рідко відпочивають. Більшість з них не вміють плавати. Лише раз бачила мексиканку на березі. Вона зайшла у воду в одязі. За кілька хвилин вбрання на ній висохло.
У їжу місцеві додають багато приправ. На стіл обов'язково ставлять сальсу. Це — вогненно-гострі соуси зі стручками перцю чілі і помідорами. Їх подають до вареної риби, м'яса, птиці, квасолі і яєць.
— Мені найбільше сподобався суп із черепашок. У нього додають багато спецій, але він не гострий. Із кактусів мексиканці роблять фреші, які добре втамовують спрагу. На вигляд дуже гидотний зелений напій, але смачний. П'ють фреш із тамаринду чорного кольору або хамайку — охолоджений відвар різних квітів.
Біля готелю бігають півметрові ігуани.
— Вони постійно змінюють колір. Дуже швидкі, зловити за хвіст неможливо.
У національному парку Шкаретт Марта плавала підземною річкою.
— Під водоспадом зроблені сходи, що ведуть до підземної річки. На вході мені видали ласти та маску. У печері дуже темно. Світло було лише з отворів, які пробили зверху. У воді видно тисячі різнокольорових рибок. Річкою треба пливти годину. Затим потрапляєш у мангрові зарослі. Там страшно — у воді повно палок. Їх плутають із крокодилами. І там водяться отруйні змії. Хоча у парку про них не казали.
День Марта провела на острові Жінок, що займає 8 км. До нього пливла катером 40 хв. Там взяла напрокат автомобіль.
— Ми були на фермі, де розводять черепашок. Як погладила одну, одразу прибіг охоронець і почав кричати, щоб не чіпала. Бо черепаха відкусить пальці. Відвідали ферми, де вирощують орхідеї та гриби. Потім поїхали до піраміди богу Сонця. Вона заввишки 9 метрів. Там є сходи, щоб піднятися вгору, та немає перил. Біля однієї з пірамід у джунглях у Чечен-Іці побачила купу людей, які плескали у долоні. Пішла подивитися. Кожен хлопок відбивався від піраміди криком птаха.
2 
1
Коментарі