Ексклюзиви
Середа, 25 липня 2007 15:01
Вікторія Стах
Вікторія Стах
Вікторія Стах

Я — корова

 

Кажуть, кожна людина схожа на якусь тварину. Й справді, дивишся на перехожих і думаєш: цей схожий на гусака, та — на кішку, ще хтось — на кобру. Цікаво, кого ж нагадую людям я? Протягом життя розгледіти в собі риси якоїсь конкретної тварини не вдавалося. Бо збоку видніше. Але ніхто не признавався, кого ж із представників фауни я нагадую.

Самотужки вимріювала тваринний прототип. Після народження дітей хотілося бути кенгуру. Але не простим, а олюднено-модернізованим, із застібкою-змійкою на животі. Не подобається погляд якоїсь тьоті-моті — сховала немовля в мішечок, змійку застебнула й маю чисте сумління.

Іноді хочу стати ящіркою. Насамперед через здатність цієї істоти до регенерації. Але, щоб скинути можна було не сам лише хвіст, а що заманеться. От заболить щось, узяла й скинула. А на місці старої руки, зуба чи серця виростає нове. Без болю, крові та медичного втручання.

Мій малий випив
зо три літри кока-коли

Що далі, то частіше хочеться бути черепахою. Сиджу собі часом і уявляю, як мій кістяк розширюється і роговіє, утворюючи панцир. Мене підганяють, а я не можу. Природа наділила мене повільністю. Щось вимагають, а я втягую голову в панцир і все мені фіолетово.

А недавно мій малий протягом дня випив зо три літри кока-коли. Виникли проблеми. Пішла до клініки. Люди в білих халатах страждали від спеки й не хотіли давати направлення на аналізи. Зате мене нарешті ідентифікували. Огрядна літня лікарка, яка чомусь називала мене "мамашей", зрештою втомлено додала, що я — "корова".

У гарячому повітрі раптом запахло спеціями та індійським чаєм. Уявилися десятки корів, які неквапно об"їдають лікарняні фіранки, ремиґають медичні картки та історії хвороб.

Я полегшено усміхнулась: "Нарешті якась визначеність". Збоку ж видніше.

Зараз ви читаєте новину «Я — корова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода