Перший календарний матч нового футбольного сезону на власному полі команда "Колос" із села Ковалівка Київської області провела на столичному стадіоні "Оболонь". Причина — сільський стадіон Ковалівки не відповідає "нормам української прем'єр-ліги", до якої згаданий "Колос" пройшов із самих низів. Попри те, що від Ковалівки до столиці майже 100 кілометрів, на трибунах було щонайменше кілька сотень уболівальників із цього села, які підтримували "Колос".
Запитаєте, що тут дивного? В усьому світі, і в нас теж, футбольні вболівальники їздять підтримувати свою команду не лише до інших міст, а й до інших країн чи навіть до інших континентів. Усе це, звісно, так. Але в Ковалівці, про яку нині мова, живуть лише півтори тисячі людей. Виходить, що півсела, а точніше, все село, за винятком дітей і пенсіонерів, вирішило посеред робочого тижня вирушити до Києва на футбол? Теоретично й це можливо — взяли відгули посеред гарячої жнивної пори, замовили транспорт і вперед.
Не знаю, як вам, а мені щось заважає повірити в цю футбольну ідилію. І не тому, що мені кілька разів доводилося бувати в цій Ковалівці на футболі й на власні очі бачити реальний рівень футбольного "фанатизму" місцевого населення. А тому, що таке в нас уже було. До Києва на футбол повболівати за своїх приїжджали колись не кілька сотень, а кілька десятків тисяч людей. І не за сотню, а майже за тисячу кілометрів. Вони теж, треба думати, брали відгули на шахтах і металургійних комбінатах та замовляли десятки поїздів до столиці.
Тож нічого нового тепер не відбувається. Лише масштаби вже зовсім не ті. І кінець цьому всьому буде такий самий — уболівальникам села Ковалівки рано чи пізно набридне їздити на футбол, кидаючи напризволяще домашнє господарство. А розбудити в них нестримні вболівальницькі почуття вже не буде кому. Бо прийде час, і натхненнику "футбольного феномена" з Ковалівки стане не до футболу. Мені чомусь так здається.
2 
1
Коментарі