Тренувальний футбольний турнір національних збірних на Кіпрі, який провели вчотирнадцяте, традиційно не викликав бодай якогось інтересу в місцевих любителів футболу. Вони, попри безкоштовний вхід, на стадіони не прийшли. Та це не означає, що ігри відбулися без глядачів.
Перший свій поєдинок на турнірі, де, крім господарів, виступали також збірні України, Швеції та Румунії, наша команда грала ніби у Бухаресті. Майже дві тисячі румунських емігрантів, які тепер можуть вільно працювати на Кіпрі як громадяни Євросоюзу, створили на стадіоні містечка Паралімні атмосферу справжнього, а не тренувального, футболу.
Але перед цим збірна України відіграла один матч. Холодного як для Середземномор'я вечора 7 лютого поблизу міста Ларнака, де розташувалася наша збірна, тренер Юрій Калитвинцев у присутності групи українських журналістів провів у рамках тренування коротку двосторонню гру між "зеленими". Наставник не приховував, що це був поєдинок двох складів нашої збірної. Один із них мав грати у вівторок, а другий — у середу.
Перший, судячи з усього, найсильніший склад, упродовж півгодини гри змусив майже замовкнути румунську торсиду, повністю перегравши опонентів. Для нашого тренера це було принципово, адже вісім місяців тому збірна під проводом його попередника обіграла Румунію у Львові. Важко робити паралелі, але перші 30 хв. українці саме грали у футбол, а не на результат, як зазвичай. Відтак — два забиті м'ячі й багато гострих атак.
На жаль, це був єдиний проміжок часу, коли грою нашої команди можна було насолоджуватися. Далі пішли дії від оборони із націленістю на рахунок. І проти румунів, і у фіналі зі Швецією. Обидва поєдинки ми виграли в серії пенальті. Одразу після вручення його команді головного призу Юрій Калитвинцев зауважив, що хлопці цю гру "відмучили". Але це не завадило радіти з перемоги кільком десяткам українців, що приїхали на матчі у Паралімні та Нікосію.
Навряд чи наших працює та живе на Кіпрі менше, ніж румунів. Проте чи то нашим тамтешнім землякам тепер не до футболу, чи то збірна України без Андрія Шевченка у складі не є такою привабливою, але українців на фіналі було приблизно стільки ж, скільки і шведів, які теж є на цьому острові, лише у незрозумілому статусі. Курортників о такій порі року практично немає, а місцевою погодою, яка нагадує наше "бабине літо" із теплими днями і прохолодними ночами, насолоджуються лише не дуже численні західноєвропейські та російські пенсіонери. А ще — футбольні команди з країн, де тепер перерва у сезоні. Умови для тренувань на острові для зими ідеальні. У взірцевому стані не лише десятки тренувальних комплексів із чудовими футбольними полями, а й діючі стадіони у кожному місті. Хоч за розміром і населенням вона менша за Вінницьку область.
Що стосується гри на Кіпрі двох варіантів збірної України, то навряд чи зараз є сенс детально її аналізувати. Поняття "зимовий футбол" для нас поки що актуальне, тому висновки робитимемо вже навесні. Порадувала команда вболівальників переможним результатом — і досить поки що.
Турнір чотирьох
Україна — Швеція — 1:1 (пен. — 5:4)
Україна: Шовковський, Федецький, Михалик, Кучер, Романчук, Степаненко (Тимощук, 81), Ротань, Ярмоленко (Алієв, 64), Олійник (Морозюк, 72), Девич (Коноплянка, 46), Кравець.
Тренер: Юрій Калитвинцев
Голи: Девич (20, пенальті) — Ельмандер (7)
Пенальті реалізували: Тимощук, Алієв, Морозюк, Ротань, Коноплянка.
Не реалізував: Кравець
2 
1
Коментарі