Із 65-річним важкоатлетом Петром Королем, який живе у Львові, ми зустрілися в палаці спорту "Динамо". Тут останні 20 років він працює інструктором. Олімпійський чемпіон поводиться скромно. Ледь помітно накульгує — даються взнаки старі травми.
Чи правда, що в спорті ви починали з легкої атлетики?
— Точно. 1955-го у Вінниці, де пройшли дитинство та юнацькі роки, відбувалася першість міста серед школярів. Переміг на дистанціях 60 та 100 метрів, і мене помітив Василь Боб. Він тренував обласну важкоатлетичну команду і набирав хлопців у секцію. У 17 років я виконав норматив майстра спорту. До речі, тренувався в залі медінституту разом з Анатолієм Кашпіровським. Він теж майстер спорту. Коли приїжджає до Львова, обов"язково зустрічаємося. Сиділи з ним якось у готелі. Кашпіровський непитущий, але 50 грамів запропонував.
1960-го ви переїхали до Львова. Чому?
— Настав час служити в армії. Оформили мене у СКА, де служив 40 місяців. Тоді армії треба було віддати три роки, але мене демобілізували пізніше, після першості Збройних сил. 1964-го "звільнився" з армії і одружився з Галиною, теж вінничанкою. Львівське товариство "Динамо" виділило нам однокімнатну квартиру. Коли почав досягати непоганих результатів, житлові умови поліпшили. І квартиру розширили, і холодильник подарували.
Коли до вас прийшов перший серйозний успіх?
— 1970 року. У Дніпропетровську виграв Кубок СРСР. І не просто виграв, а побив всесоюзний рекорд Каплунова з поштовху, який тримався майже десять років. Згодом перевершив і світове досягнення з поштовху поляка Бажановського. А за кар"єру бив рекорди 12 разів.
За світові рекорди платили до тисячі карбованців
Чому не поїхали на Олімпіаду-1972?
— Тут кілька причин. По-перше, представляв периферію, та ще й Західну Україну. А в союзні часи перевагу віддавали москвичам. У моєму випадку — Мухарбі Киржинову, бо він був вихованцем тренера збірної СРСР. Я був сильніший від Киржинова. Виграв чемпіонат СРСР у Таллінні, встановив там світовий рекорд. Але комплектуючи олімпійську команду, мене забракували. Фактично зняли з літака, який летів на Ігри до Мюнхена. Там Киржинов виграв золото з результатом 302,5 кг, а я в той же час на Спартакіаді товариства "Динамо" підняв у сумі 305 кг. Після цього пообіцяв динамівським керівникам, що з наступної Олімпіади привезу золото. 1976-го Ігри приймав канадський Монреаль. Туди поїхали і я, і Киржинов. За 40 днів до старту перейшов на посилений тренувальний режим. Дехто йшов після зарядки на перекур, а я до лісу. Тренувався там зі звичайним бордюром — піднімав його, через себе кидав.
На Олімпіаді-1976 через допінг дискваліфікували поляка Качмарека. Це допомогло вам виграти золото?
— На помості було помітно, що поляк "наширявся". Показали ми однаковий результат, але він був легшим на 50 грамів. Той же Киржинов у ривку отримав "баранку" і вийшов із боротьби. Мене підтримувала українська діаспора в Монреалі. З-за дроту кричали: "Король, що тобі принести, щоб ти виграв для України золото?". Відповів, що хочу банячок українського борщу. Але там неможливо було щось передати. Після теракту на минулих Іграх поліція посилила охорону закордонних делегацій.
Як держава оцінила ваше перше місце?
— Недостатньо навіть для купівлі "жигулів". Тоді вони коштували п"ять із половиною тисяч карбованців. За світові рекорди платили менше — до тисячі. Зате суперважковаговик Василь Алексєєв за кожен рекорд світу мав півтори тисячі рублів. А в нього цих рекордів було майже 90.
Правда, що у Львові після Олімпіади вам обіцяли поставити пам"ятник?
— Було. Голова обласного товариства "Динамо" запевняв. Я привіз золото, а він мені подарував спальний мішок.
Що робили після закінчення кар"єри?
— Перейшов на тренерську діяльність. Маю зарплату інструктора, та й пенсія від держави як олімпійському чемпіонові не зайва.
Як склалося особисте життя?
— Із дружиною пощастило. Без її сприяння до Олімпіади як слід не підготувався б. Навіть масаж мені робила. Наш старший син помер за нез"ясованих обставин. Молодший народився 1976-го, закінчив Львівський "інфіз", нині вчиться на менеджера.
Знаю, що ви затятий рибалка.
— Рибу ловлю змалечку. У водоймах на Львівщині. Хоч там і не розженешся, але якось упіймав коропа вагою 11,3 кілограма. На рибалку ходжу двічі на тиждень. Удома риба цілий рік є. Сім"я, мабуть, через фосфор скоро світитиметься.
1941, 2 січня — народився в містечку Бреди Челябінської області (Росія)
1948 — переїхав до Вінниці
1955 — почав займатися важкою атлетикою
1960 — переїхав до Львова
1972 — чемпіон СРСР
1976 — олімпійський чемпіон у вазі 67,5 кг
2004 — взяв участь в естафеті олімпійського вогню
3-разовий чемпіон світу, 12-разовий рекордсмен світу. Одружений, має сина
2 
1
Коментарі