Півроку тому помер один із найкращих українських гандболістів Олег Великий. Йому було 32.
Гандболом броварчанин почав займатися 8-річним під керівництвом Людмили Шкотарьової. Вона одразу зарахувала Олега до своєї групи — розумний, прекрасно бачив майданчик, мав відмінні фізичні дані, нестандартне мислення та швидкість у прийнятті рішень.
— Колеги по команді часто запитували в Олега, як йому вдається так часто забивати, — каже "ГПУ" головний тренер української збірної Леонід Захаров. — Олег міг тільки стенути плечима: рішення приймаю тільки тоді, коли виходжу на ударну позицію. Згодний із тими, хто твердить, що Великий міг самотужки вирішити долю поєдинку. Він неодноразово це доводив.
Завдяки працелюбству та цілеспрямованості кар"єра гандболіста йшла за висхідною — Бровари, Київ, Запоріжжя. 2000-го Україна дебютувала у фінальній частині чемпіонату Європи. Команда посіла 12-те місце, але Великий все одно став найкращим бомбардиром турніру, закинувши 46 голів.
2001-го він переїхав до Німеччини, почав грати в тамтешньому чемпіонаті, одному з найсильніших у Старому Світі. Тоді ж отримав пропозицію щодо зміни громадянства.
— Добре розумів серйозність такого кроку і що зворотного шляху не буде, — казав гандболіст. — Звичайно, не всі сприйняли моє бажання отримати німецький паспорт, але родичі та друзі підтримали. Це — головне.
Міг самотужки вирішити долю поєдинку
Із майбутньою дружиною Олег Великий познайомився в гостях у друга — воротаря збірної Вадима Бражника. Катерина — молодша сестра дружини Бражника — часто гостювала там. Поступово стосунки Олега й Катерини з дружніх переросли в романтичні. Потім було весілля, народження сина Микити. Йому зараз 6 років.
2003-го в гандболіста діагностували рак шкіри. Хворобу виявили вчасно — лікування та реабілітація дали результат. Уже 2005 року він виступав за німецьку збірну й виграв Кубок європейської гандбольної федерації з клубом "Туссем". А 2007-го став чемпіоном світу.
Хвороба не змінила характеру Олега Великого — оптимістичного та життєрадісного.
— Був любителем різних сюрпризів, — згадує Бражник. — Якось прилетів із сім"єю 31 грудня, на Новий рік. Зустрічаю, Олег просить більше нікому не говорити про його прибуття. За 15 хвилин до півночі — дзвінок у квартиру, де ми великим сімейством зустрічали Новий рік. На порозі — Дід Мороз та Снігуронька, у яких Олег із Катею перевдяглися. Можете уявити, як приємно були здивовані родичі.
2008-го в Олега вмявили рецидив хвороби. Він пройшов повторний курс хіміотерапії.
— У липні 2009-го приїхав до України, зібрав на дачі друзів, — розповідає Бражник. — Сиділи під шашлик, згадували минуле. Він завжди був позитивним.
Останнім клубом Олега Великого став німецький "Гамбург". Там провели матч пам"яті гандболіста. А у Броварах друзі створили присвячений йому стенд.
3 
1
Коментарі