Сьогодні в Турині стартує фінал серії Гран-прі з фігурного катання. За нагороди боротиметься і дворазовий чемпіон світу Стефан Ламб"єль, 22 роки. Лід "Палавелли" уже приносив йому перемогу. Торік він виграв тут "срібло" Олімпіади.
Минулий сезон для фігуриста був складним. Після перемоги на Гран-прі Канади він узяв паузу і пропустив чемпіонат Європи.
— Після олімпійського сезону не було часу відпочити. Для мене й моєї кар"єри ця пауза була необхідна. Зараз ситуація змінилася. З новою системою суддівства потрібно боротися за всі елементи. Фігурне катання виглядає не так красиво, як раніше. Програми менш цікаві, принаймні для мене. Потрібно зробити багато обов"язкових елементів. Але я все одно хотів би привнести щось своє у фігурне катання, показати публіці найкраще.
Колишні спортсмени часто дорікають, що нині рівень катання значно нижчий. Чим це можна пояснити?
— Думаю, проблема в системі суддівства. Зараз ризик часто невиправданий. Наприклад, стрибок у чотири оберти коштує дешевше, ніж комбінація з двох потрійних. І це ніяк не сприяє підвищенню рівня. З іншого боку, до доріжок кроків і обертань ще ніколи не було висунуто стільки вимог. Ця система вимагає багато сил і енергії. Набагато більше, ніж раніше, коли усі сили були направлені на стрибки та хореографію. Нині за кожен компонент потрібно отримати якомога більше балів.
Хто підбирав музику до вашої короткої програми "Карне Круда"?
— Я. Сподобалася її енергія. Темп, трохи агресивності, ритм — це зовсім інше, ніж було у мене раніше. Мені також подобаються її латинські мотиви.
Що намагаєтеся донести до глядачів, суддів цією програмою?
— Тут є сучасні рухи й латино, агресивність і спокійна частина в середині. Поєднано багато речей. І не лише елементів. Коли можна побачити все, що всередині, коли все відкрито... Саме це я хотів показати.
Фігурне катання виглядає не так красиво, як раніше
У постановці вам допомагав іспанський танцівник і хореограф Антоніо Нахарро.
— Ми познайомилися два роки тому. "Карне Круда" ми спочатку зробили з Саломе, моїм хореографом. А потім удосконалили з Антоніо.
Я ставив із ним і довільну програму. Він приїхав до Женеви, показав кілька рухів. Спочатку було дуже складно — я ж ніколи не працював із фламенко. Потім я відвідав шоу в Мадриді. Це справді захоплююче. Після цього ми продовжили працювати на паркеті, далі знову на льоду. Кожного разу я все більше відчував настрій танцю. Зараз, коли вже рік катаю цю програму, думаю, нарешті можу передати енергію танцівника фламенко.
Ваш улюблений письменник — Алессандро Барікко. Це тому, що його твори вирізняються музичністю?
— Я взагалі не можу жити без музики, робити програми окремо від неї. Має бути гармонія. Найважливіше у фігурному катанні — працювати з музикою. Іноді бачу, що фігуристи катаються, а музика звучить окремо. У Барікко мене приваблює поетичність текстів. Я прочитав три його книги — "1900. Легенда про піаніста", "Море-Океан", "Шовк". Вони мене надзвичайно вразили.
Ви знаєте багато мов. Культура якої країни вам найближча?
— Я дуже щаслива людина, бо знайомий з багатьма культурами. Моя мама з Португалії, тато зі Швейцарії. Коли їду на канікули до Португалії, це гарантований хороший настрій. Там завжди затишно, гарно й тепло. Особливо влітку. У Швейцарії ж усе завжди за правилами. Ці два світи дуже різні, але обидва необхідні для мене. Разом вони створюють потрібну гармонію.
На льоду ви в першу чергу борець чи митець?
— Борець. Але намагаюся бути й митцем. Я борюся для себе, борюся за самовдосконалення. У фігурному катанні не можна розділяти поняття "борець" і "митець". Ти повинен бути й тим, і іншим. Якщо не можеш поєднати ці речі, не зможеш зайняти гідне місце у спорті.
1985, 2 квітня — Стефан Ламб"єль народився в Мартігні, Швейцарія
2005, 2006 — виграв чемпіонат світу
2006 — виграв "срібло" Олімпіади
2007, грудень — став восьмиразовим чемпіоном Швейцарії
2 
1
Коментарі