Ексклюзиви
Середа, 28 січня 2009 17:50

"Машеров зняв із мене довічну дискваліфікацію"

  Микола Павлов як гравець провів один матч за збірну СРСР — 1984 року проти німецької національної команди
Микола Павлов як гравець провів один матч за збірну СРСР — 1984 року проти німецької національної команди

Головний тренер полтавської "Ворскли" Микола Павлов, 54 роки, перебуває нині на навчально-тренувальному зборі команди в Туреччині. Місяць тому під час відпустки Павлов завітав до Дніпропетровська і поспілкувався з кореспондентом "ГПУ". Свідомо не торкалися його тренерської кар"єри, говорили про ігрову.

Із чого для вас почався футбол?

— Із київської футбольної секції "Схід". Потрапив до неї тринадцятирічним. У 7–8 років мене тоді взагалі до секції не брали. Тренував мою групу Віктор Баранов — людина з однією ногою.

Відвідував матчі дублюючого складу київського "Динамо". Інколи на ці поєдинки  приїжджали футболісти першої команди. "Зірки" на трибунах під табло, а я з однолітками спостерігав, боючись підійти і взяти автограф. Особливо у своїх улюблених футболістів — Трошкіна та Мунтяна. Пишаюся, що сьогодні вони — мої друзі.

У 16 років ви потрапили до київського СКА. За яких обставин?

— Нічого особливого. Грав за "Схід" і потрапив на очі Макара Михайловича Гончаренка — учасника "матчу смерті". Були якось на зборах в Алушті, там мене, 17-річного, примітили тренери брестського "Динамо", команди другої ліги чемпіонату СРСР. Досі пригадую першу поїздку до Мурманська. Тоді команди возили з собою м"ячі. У команді я — наймолодший, зрозуміло, що був вічним черговим, хоча за основу грав. Тож тягав за собою сітку м"ячів по всій країні. У Бресті грав до 1975 року. Потім служба в армії, грав за мінський СКА. Після армії отримав запрошення до мінського "Динамо" і куйбишевські "Крилья Советов". Звичайно, престижніше було б виступати за "Динамо", але я не був упевненим, що гратиму там в основному складі, і поїхав до Куйбишева. Три роки відіграв там.

Чув, там у вас виникли неприємності. Це правда?

— Три футболісти і я серед них побилися з міліціонерами, і нас дискваліфікували довічно.

Соромився попросити автограф у Трошкіна і Мунтяна

Одного з нас тоді посадили, другому дали якісь хімічні препарати, щоб не був таким буйним, а мене як гравця основного складу пожаліли. Але залишатися в Куйбишеві я вже не хотів, тим більше що до Мінська мене покликав тренер Едуард Малофєєв. Тоді "Крильця" вирішили мене дискваліфікувати. Усе це я приховав від Малофєєва, а коли динамівці спробували у Федерації заявити мене, перший секретар Центрального комітету ленінського комсомолу з високої трибуни повідав про мої "подвиги". Тоді Малофєєв звернувся до першого секретаря Центрального Комітету Комуністичної партії Білорусії Петра Машерова, який дуже любив футбол. Він допоміг. Грав у Білорусії три роки.

Чому ви вирішили залишити Мінськ?

— Лікарі наполягли змінити клімат дружині, і ми вирішили переїхати до Дніпропетровська. Приїхав на переговори. Мене зустрів начальник "Дніпра" Жиздик. Питаю: "А де ж головний тренер?" — "А для чого він тобі? Я ж усі твої питання буду вирішувати..." — відповідає Геннадій Панасович. Такий стан речей був тоді в "Дніпрі". Я здивувався: із головним тренером, Володимирем Ємцем, навіть не зустрівся. Що за організація? Вирішив повернутися до Мінська. Там надійшла пропозиція від одеського "Чорноморця". Головний тренер Сергій Шапошников особисто хотів бачити мене в команді, але через пару місяців він її залишив, а я перебазувався до "Дніпра". У Дніпропетровську мені зразу дали квартиру, у центрі, трикімнатну, а також ГАЗ-24. Такого в історії "Дніпра", здається, ніколи не було. Коли я закінчував грати, мене викликали Жиздик і Ємець і кажуть: "Миколо, ми тобі даємо другу "волгу" (а першу я продав, потрапивши в аварію). Може, ти вже не зможеш грати, але знай, що така людина, як ти, потрібна команді, а машина — прояв нашого ставлення до тебе". Після чотирьох операцій під загальним наркозом я вже дійсно не зміг повернутися на поле.

1954, 20 червня — Микола Павлов народився в Києві

1972 — став гравцем "Динамо" із Бреста

1983 — у складі "Дніпра" став чемпіоном СРСР

1993 — як тренер привів "Дніпро" до "срібла" чемпіонату України

1995 — довів київське "Динамо" до титулу чемпіонів України

1997–2004 — працював головним тренером маріупольського "Іллічівця"

2008 — очолив полтавську "Ворсклу"

Одружений, має двох доньок

Зараз ви читаєте новину «"Машеров зняв із мене довічну дискваліфікацію"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода