Срібний призер Олімпіади-1992 Ростислав Зауличний, 38 років, прибув із Чикаго до рідного Львова, де не був 10 років. Зустрічаємося в одній із кав"ярень у центрі міста. Зауличний приходить із дружиною Галиною та президентом федерації боксу Львівщини Олександром Павелцем.
— Впадає у вічі, що у Львові все на купу — і люди, і машини, і автобуси... Незвично, якщо порівнювати з Америкою. Там повільніше життя. Людей на вулицях майже немає — вони всі в машинах, — каже колишній боксер.
Надовго затримаєтеся в Україні?
— Днів на двадцять. Хочу відвідати Карпати, Алушту, Київ.
У фіналі Олімпіади-92 ви з невеликою різницею програли німцеві Торстену Маю. Могли виграти?
— Бій-то я виграв. Але шанс здобути "золото" був лише в тому випадку, якби я нокаутував його. Іншого не було ні в мене, ні в будь-кого, хто зустрічався з Маєм на Олімпіаді. Німці кого задумували, того робили чемпіонами. Генеральним секретарем Світової асоціації боксу був тоді Карл-Хайнц Вер. Знаєте, майже всі бої, які я програвав, програвав насправді не я, а країна — спочатку СРСР, а потім Україна.
Чому на наступній Олімпіаді-96 не вдалося повторити успіх Барселони?
— Перед тим травмував ногу. Рік не боксував. У Атланті думав не про бокс, а як правильно поставити ногу. Програв у першому ж бою. Нога досі поболює.
Переможний Кубок світу-94 в Таїланді для вас пам"ятний?
— Звісно. На той Кубок світу приїхали всі найкращі боксери. Виграв п"ять боїв, зокрема у чемпіона світу з Куби Гарбея, обіграв знаменитого німця Оттке — у фіналі. А найважче склався півфінал із росіянином Арсангалієвим. Комп"ютер дав нічию, але після перерахунку ударів перемогу віддали мені. Принц Таїланду особисто дарував нам кубки. А потім був банкет. Випили вина, потанцювали і пішли в Бангкок погуляти. Там дозволили собі випити... по пиву, — загадково усміхається спортсмен.
Що ще запам"яталося з перебування в Таїланді?
— Політ додому. Пролетіли хвилин 10–15, і в літаку загорівся двигун. Нас розвернули та посадили. Стюард потім зізнався, що якби ми пролетіли ще півгодини, то вже не дотягнули б назад.
У США маю два будинки. Один продаватиму
Якось лікар збірної Юрій Дехтярьов розповів, що перед Кубком світу у вас пропав настрій, апетит, порушився сон. І він порадив вам випити вина чи коньяку, провести час із жінкою. І це допомогло?
— Зробив, як він казав. Про дівчат, щоправда, нічого не пам"ятаю, бо я вже випив, — сміється боксер. — Коли нам треба було випити, то Дехтярьов мав на такі випадки корінь женьшеню — сорокаградусну настоянку. Був ще один цікавий випадок. Перед фіналом Олімпійських ігор у Барселоні головний тренер збірної Союзу Копцев і лікар Ніколаєв, побачивши мій стан, порадили випити 300 грамів вина і лягти спати, щоб розрядити психіку.
Які були тоді розміри гонорарів?
— На Кубку світу нам платила гонорар Світова асоціація боксу. За перші бої — по 250 доларів, за півфінал і фінал — по 350. Назбиралося понад півтори тисячі доларів, з яких 10 відсотків віддав у спорткомітет. За "срібло" Олімпійських ігор Україна дала мені 2 тисячі доларів. Не порівняти з нинішніми гонорарами. Мабуть, не тоді я народився, — сміється чоловік.
У збірній України ви виступали разом із братами Кличками.
— Хоча я боксував у напівважкій ваговій категорії, а вони — у важкій і надважкій, часто ставали і з Віталиком, і з Володею в пару. Боксували на повну потужність. Ніхто нікого не жалів. Я був старший за Кличків, відоміший. Їм було корисно зі мною боксувати, тому що могли чогось навчитися в мене.
Мали в Чикаго варіанти працевлаштування чи шукали роботу на місці?
— На місці. Знайомий боксер працював у російському ресторані "Метрополь" охоронцем. Там, де знімали фільм "Брат-2". І мене туди прилаштував. Але за ту роботу багато не платили. Тож дев"ять років тому відкрив власну фірму. Працюємо з моєю другою дружиною Галиною, у нас спільний бізнес. Фірма займається прибиранням офісів, ресторанів, магазинів, кінотеатрів. Нині в нас працює 15 осіб.
Де мешкаєте?
— Маю два будинки. Один продаватиму. А на перших порах винаймав квартиру. За кілька років купив котедж. А нещодавно придбав будинок, з якого вже не хочу нікуди переїжджати. Він за 60 кілометрів від Чикаго. Там дуже великі відстані. Тому вважається, що мій будинок недалеко від міста.
Із донькою Катею зустрічаєтеся?
— Поки що ні. У мене були проблеми з виїздом зі США, доки робили документи. Вона живе недалеко, у канадському Торонто. Повернувшись до Чикаго, одразу поїду до неї.
Нині Зауличний на бокс не ходить. Тільки зрідка дивиться його по телевізору.
1969, 6 вересня — Ростислав Зауличний народився у Львові
1989 — одружився з Тетяною
1990 — народилася донька Катя
1991 — здобув "бронзу" чемпіонату Європи у Гетеборзі
1992 — став срібним призером Олімпіади в Барселоні
1993 — отримав "бронзу" на чемпіонаті світу в Тампере і на чемпіонаті Європи в Бурсі
1994 — виграв Кубок світу в Бангкоку
1997 — завершив боксерську кар"єру, розлучився з Тетяною, переїхав до Чикаго
1999 — одружився з Галиною
1 
1
Коментарі