Нинішній сезон складається невдало для українського біатлону. Наші спортсмени провалюють його. Журналіст 24-річний Володимир Гарець оглядач сайта tribuna.com, пояснює причини цього.
Чому так погано виступають жінки — наслідок неправильних тренерських рішень цього сезону чи кадрові проблеми?
— Одне від іншого відділяти не можна. Тренерський штаб зробив кілька помилок під час підготовки та сезону. І це не вигадки журналістів, а слова самого Андрія Прокуніна, головного тренера жіночої збірної. В нас були непогані результати — перемога Джими в індивідуальній гонці на першому етапі Кубка світу, гарні виступи сестер Семеренко чи Підгрушної декілька тижнів тому. Але це все епізоди, тут немає системності.
Чим можна дорікнути Прокуніну?
— Далекий від того, щоб звинувачувати Прокуніна тільки за його російський паспорт. Я був проти його призначення, але перші підсумки роботи цього фахівця треба підбивати після березневого чемпіонату світу. Хоча старт вийшов невдалий.
Він помиляється, але не боїться про це казати. Це вже щось новеньке для українського біатлону. Тут зазвичай не хочуть зайвого слова бовтнути, тому відвертість Прокуніна імпонує. Але маркером буде чемпіонат світу (відбудеться з 7 по 17 березня. — ГПУ). Якщо і там наша збірна виступить у такому стилі, то наступного сезону в жіночої збірної буде новий тренер.
У жіночій збірній немає процесу зміни поколінь. Чому?
— Основні сподівання пов'язані зі спортсменками, яких натуралізували за останні два роки — Блашко, Бех і Рассказова. Саме на них зроблять ставку в наступних сезонах і, можливо, вони і дадуть якийсь цікавий результат. У нас немає адекватної системи переходу між командами Б та А. Наші тренери чомусь вважають, що молодь повинна декілька років перемагати на другорядних змаганнях, аби потрапити в основну збірну. І все це робити в старому інвентарі, під керівництвом некваліфікованих тренерів.
Які основні проблеми у процесі підготовки спортсменів?
— В Україні немає нормальної школи тренерів. Тому шанси на виховання нової Зубрилової (чотириразова чемпіонка світу, виступала за Україну з 1997-го по 2002 роки, потім переїхала до Білорусі. — ГПУ) у нас невисокі як у дитячому, так і в дорослому віці. А якщо додати проблеми з інфраструктурою, то іноді дивуєшся, що в нас взагалі з'являються нові імена в біатлоні. Коли тренувати приходять колишні біатлоністи, які за швидкістю не входили навіть у топ-50 на Кубку світу, і це в кращому випадку, то непотрібно чекати, що їхні підопічні будуть швидкі.
Колишній біатлоніст Андрій Дериземля розповідав, що в Чернігові місцевим біатлоністам доводиться своїми лижами розкатувати трасу. У Європі цей процес давно автоматизований. Це ж нонсенс. Якби рівень біатлону визначали за дитячою та юніорською підготовкою, то Україна, мабуть, не потрапляла би навіть у топ-20 країн.
За яких умов можна очікувати на прогрес у чоловічій команді?
— Вона демонструє свій максимум — Дмитро Підручний і Артем Прима можуть у кожній гонці претендувати на топ-20. Це насправді гарний результат. На медалі можна сподіватися тільки за поганої гонки цілої купи лідерів. Тому потрапляння в трійку від наших хлопців зможемо вважати дивом ще довгі роки.
Але назвати таку ситуацію поганою не можу. У чоловіків є можливість для поступового прогресу. Якщо відновиться Сергій Семенов, то в естафеті у нашої команди завжди будуть шанси потрапити в шістку найкращих. Тренерський штаб робить ставку на командні гонки. Якщо і буде якась медаль, то саме там. На фоні жіночої команди в чоловічої є і стратегія, і надія на краще. Тож роботу словацького тренера Юрая Санітри можна назвати позитивною.
Коли вийдемо з кризи?
— Якщо федерація біатлону продовжуватиме і далі займатися лише екстреним затиканням дірок, то ніякого поліпшення не буде. З кожним роком результати ставатимуть гірші, тому що немає ніяких передумов для ривка. Якщо починати кардинально щось міняти зараз, то серйозні результати з'являться десь після Олімпіади-2026. У цьому виді спорту терпіння відіграє величезну роль.
2 
1
Коментарі