Вперше побачив Андрія Гусіна на футбольному полі у червні 1993-го. У Львові "Карпати" приймали в останньому матчі чемпіонату рівненський "Верес". Гостям, щоб залишитися у вищій лізі, була необхідна перемога. Господарі турнірних завдань не мали. Попри це, "Карпати" той матч виграли завдяки точному удару свого центрального нападника.
"Верес" таки залишився у вищій лізі, що влітку несподівано розширили до 18 команд. А центрального нападника львів'ян Андрія Гусіна запросили до київського "Динамо". Стати форвардом найсильнішої на той час команди України новачку прогнозовано не вдалося. Тому що традиційна "динамівська" гра вимагала від форварда високої стартової швидкості. У Гусіна швидкості не було — ані стартової, ані дистанційної. Він знайшов собі місце у центрі півзахисту. Там знадобилося вміння Андрія безпомилково обирати позицію у боротьбі за м'яч. Тож практично всі "перші" м'ячі були його і замість атаки суперник змушений був знову оборонятися.
Але на цій позиції в "Динамо" грав Дмитро Михайленко. Альтернативи йому тодішній тренер Йожеф Сабо не бачив. Знадобилося повернення Валерія Лобановського, аби все змінилося.
Здобувши у непростій конкуренції місце на полі, Андрій Гусін надовго став незамінним. І в "Динамо", і у збірній. Якраз тоді ми і познайомилися. Це було 2002 року. Після великого інтерв'ю я попросив Андрія знайти свої "нефутбольні" фото. Він приніс світлину, на якій був із Кахою Каладзе — колишнім партнером по "Динамо". Друзі стояли біля ядучо-жовтої "Феррарі" Каладзе. Було видно, що Андрій Гусін хоче й собі таку машину. Або ще швидшу.
Бажання Андрія незабаром здійснилося. У нього з'явилися дорогі спортивні машини. А згодом — і мотоцикли. Ними міг шалено розганятися, ніби компенсуючи відсутність швидкості бігу, якої природа футболісту Андрієві Гусіну не дала. На такій швидкості він і завершив свій життєвий шлях.
2 
1
Коментарі