Аби оцінити доробок "Динамо" після половини групового турніру Ліги чемпіонів, варто згадати, що було рік тому. Тоді команда мала після перших трьох турів не чотири, а п"ять очок і посідала в групі "чисте" друге місце, а не поділяла перше-третє як тепер. Торік динамівці почали із нічиєї з "Арсеналом" удома, продовжили нічиєю у Стамбулі із "Фенербахче", після чого обіграли у гостях "Порту". Та була у статистиці тих трьох матчів одна деталь: за усе перше коло гравці "Динамо" лише одного разу завдали удару в площину воріт суперників.
Коли реалісти намагалися тоді робити із цього невтішні висновки, оптимісти переможно показували на турнірну таблицю. Чим все закінчилося — усі пам"ятають: українська команда посіла в групі третє місце.
Нинішнє "Динамо" — інша команда. Якщо їй дають — вона атакує і забиває. Цього року атакувати і забивати киянам не дала тільки "Барселона". З чемпіонами Росії та Італії команда Валерія Газзаєва грала в атакувальний футбол. І досягла прийнятного результату. І нехай нікого не вводить в оману барселонська звитяга "Рубіна". Погляньте на статистику і згадайте минулий рік. Виняток, яким стала поразка клубного чемпіона Європи, лише підтверджує: "Барселона" — найсильніша.
Головним у всіх відношеннях мав стати виїзний матч "Динамо" проти "Інтера". І не лише через турнірну ситуацію. Гра в Мілані мала дати відповідь на запитання: чи готові динамівці грати у футбол із найкращими клубами Європи. Саме грати, а не забезпечувати результат будь-якою ціною. Поєдинок на "Джузеппе Меацца" дав нам позитивну відповідь. Не пам"ятаю в історії "Динамо" виїзного матчу із командою такого рівня, у якому наша команда грала із суперником нарівно із першої до останньої хвилини. Гостьову гру з "Барселоною" восени 1997-го не беремо до уваги — це виняток, який підтвердив правило.
Низька репутація поки що нам на користь
Чи справді Валерій Газзаєв підняв чемпіонів України до рівня, який дозволяє почуватися вільно у грі із будь-яким суперником? Думаю, що коли і не зовсім підняв, то близький до цього.
Не слід забувати, що у Мілані, власне, як і у Барселоні, ніхто всерйоз "Динамо" не сприймає. Це поки що нам допомагає. Навряд чи щось зміниться цієї осені: навіть коли динамівці пройдуть до 1/8 фіналу. Торік із групи з першого місця вийшов грецький "Панатінаїкос". І що? Ви згадаєте одразу хоча б одного гравця цієї команди? Отож. Приблизно таким самим у Європі було, є і найближчим часом буде "Динамо".
Хоч як це дивно, низька репутація поки що нам на користь. Треба намагатися вигравати. Поки нас як слід не знають. Саме вигравати, а не здобувати очки. Цікаво, що коли порахувати очки у нашій групі "по-старому", тобто давати за перемогу не три, а два очки, то усі чотири команди мали б по три бали. А так попереду ті, хто вигравав.
Чи здатне "Динамо" здобути 4 листопада перемогу над "Інтером" і зробити вагомий крок до першого за 10 років виходу із групи Ліги чемпіонів? Точно можна сказати лише те, що команда здатна у цьому матчі реально грати на перемогу. Така філософія нинішнього тренера. А коли маєш сили грати на перемогу, її рано чи пізно здобудеш. Звісно, хотілося б, щоб раніше.














Коментарі