Борець вільного стилю 30-річний Тарас Данько виграв етап серії гран-прі у Тбілісі. Тарас — бронзовий призер Олімпіади-2008, але після неї впродовж майже двох років не здобував вагомих перемог.
Спочатку відпочивав, а коли повернувся, то змушений був змиритися з тим, що тепер у його ваговій категорії до 84 кг є серйозний внутрішній суперник — Ібрагім Алдатов, чемпіон світу-2006 у вазі до 74 кг.
— Ця перемога важлива з психологічної точки зору, — каже Данько. — На початку липня в Дніпропетровську пройде першість України. Вона буде відбірною до вересневого чемпіонату світу в Москві. Там ми з Алдатовим маємо вирішити, хто з нас сильніший. Але налаштовуюся не лише на Ібрагіма. У нашій вазі вистачає сильних хлопців. Розслабишся — і можеш не дійти до сутички, яку вважаєш основною.
У Тбілісі розраховували перемогти?
— А по-іншому не можна. Інша річ, що форма моя була далеко не оптимальною. Хотів перевірити свій поточний стан за місяць до чемпіонату країни. Вийшло непогано. Тим більше що суперники були непрості. Жереб підкинув мені двох казахстанців і двох грузинів. Зокрема, у півфіналі боровся з Семеном Семеновим із Казахстану, який уже після того став срібним призером чемпіонату Азії. Непростою була й фінальна сутичка проти грузина Дато Марсаґішвілі. Його я здолав у трьох періодах.
На турнірі моделювали тактику під Алдатова?
— Цим займаємося в тренувальній залі. Ми ж добре знаємо один одного.
В обох офіційних сутичках — на турнірі в російському Красноярську і в рамках Кубка країни — ви Ібрагіму програли.
— То вже минуле. Я зробив висновки і намагатимусь уникнути помилок. Головне — підійти до змагань у найкращій формі.
Якщо виграю, то ставку зроблять на мене. Усе просто
Після того, як Алдатов перейшов до вашої категорії, тренери ставлять вас у спаринг під час тренувань?
— Раніше таке було, а коли почали виступати в одній вазі, то боремося з іншими спаринг-партнерами. Здебільшого їх ми собі обираємо самі. Інша річ, що в тренувальному процесі проводимо контрольні сутички. Це обов"язково. Там результати були різними, але загалом ці поєдинки не мають нічого спільного зі змаганнями, тому й говорити про них немає сенсу.
Після того, як ви з Алдатовим стали суперниками, ваші стосунки поза килимом не зіпсувалися?
— Які були, такі й залишилися. Ми ж з Ібрагімом друзями не були ніколи. При зустрічі вітаємося, перекидаємося загальними фразами.
Не було відчуття, що тренери збірної роблять ставку не на вас?
— Усе вирішить результат на килимі. Якщо виграю, то ставку зроблять на мене. Усе просто.
Після Олімпіади ви кілька разів боролися у вазі до 96 кг. Не збиралися змінити категорію?
— Ні. Просто ті змагання не мали жодного значення, а для мене були важливі лише тому, що хотів простартуватися. Я комфортно почуваю себе у вазі до 84 кг, тут я зробив собі ім"я. Для чого щось міняти? Від конкуренції тікати теж не хочу. Спробую довести, що я кращий.
2 
1
Коментарі