Анрі був неправий

Навіть букмекери не могли передбачити, що на Кубку світу з футболу збірні Франції та Італії посядуть останні місця у своїх групах.

— В усьому винні вувузели, — сказав мій знайомий, пояснюючи провал європейських грандів.

Мовляв, безперервне звучання цих африканських дудок діяло футболістам на нерви. До такого шумового супроводу європейці не звикли. Вувузели навіть вимагали заборонити. Але Йозеф Блаттер, президент ФІФА, заступився: національні традиції не суперечать футболу.

Вувузели затихли тільки одного разу. Коли команда господарів, Південно-Африканської Республіки, пропустила три м"ячі від Уругваю.

Утім європейські вболівальники так само завзято дудять, як і африканці. Тож річ в іншому. Франція просто зганьбилася — і на полі, й поза ним, коли між тренером та гравцями виник скандал. Французам одразу пригадали, що на турнір вони пройшли завдяки грі рукою Анрі у відбірковому матчі з Ірландією. І ось тепер, мовляв, закономірна розплата. Італія із шести таймів лише в одному показала свою гру. Англія прокинулася аж в одній восьмій фіналу, коли програвала Німеччині два м"ячі. І змогла відігратися! Щоправда, коли другий м"яч арбітр не зарахував, "попливла".

Наставник аргентинців Дієґо Марадона після групових матчів заявив:

Італія із шести таймів лише в одному показала свою гру

— Футбол розвивається в Америці, а в Європі вмирає. Подивіться, всі команди з американських континентів проходять далі: Уругвай, Мексика, Аргентина, Парагвай, Бразилія, навіть США.

Марадона має рацію. Засилля легіонерів, глобалізація і комерціалізація повільно руйнують футбол, український зокрема. Провідні клуби Європи змагаються в тому, хто більше заплатить за чергову "зірку". Суми наближаються до 100 млн євро. Це вже чистий бізнес, а не спорт. Треба щось міняти. Але який футбол кращий, говорити зарано. Німеччина та Нідерланди грають так само впевнено, як Бразилія й Аргентина. А футбол рятують саме отакі чемпіонати — з непередбачуваними результатами, безпорадністю грандів і сенсаційними перемогами "середнячків".

Хоча сам Мундіаль не є еталоном. У ньому все, як у житті. Ми бачили м"ячі, забиті з офсайдів, і незараховані "чисті" голи, не помічені арбітрами "руки". Були сумнівні пенальті й блискуче виконані штрафні. Ми побачили, що футбол є і в Азії, і в Австралії, і навіть у Новій Зеландії. Напіваматорська команда цієї острівної країни не програла жодного з трьох матчів.

Вувузели їм не завадили. І навряд чи допомогли.

×