— Я за "Динамо" вообщє ніколи не вболіваю, навіть у єврокубках, — високий підліток років 16 розмовляє з працівником футбольного клубу "Шахтар" біля готелю "Палаццо" у Полтаві. Там розмістили донецьку команду.
"Шахтар" приїхав за добу до гри зі столичним "Динамо" за Суперкубок України. Біля готелю із самого ранку збираються вболівальники. Через скляні двері виглядають футболістів. Усередину їх не пускають двоє міліціонерів.
— Вони в номерах усі сидять, ніхто спускаться не буде, — один із міліціонерів обережно відштовхує фанатів від дверей. — Хоча сьогодні місцеві крутелики приїжджали, — підморгує напарнику. — Заносили всередину м'ячі на підпис.
Спускається зі східців, підкурює цигарку.
— Добре, що основну частину вболівальників в автобусах під Полтавою держать, за годину до гри на стадіон привезуть. А то вони місто на вуха підняли б. У нас і так посилений режим, зігнали працівників з усієї області.
Фанати "Шахтаря" розсідаються на лавках у парку поряд із готелем.
— Проситиму футболку у Срни, — 25-річний Ігор Луб'янець із Донецька кладе на лавку велику туристичну сумку. — Їжджу за "Шахтарем" усюди, двічі на виїздах Ліги чемпіонів був, а футболки гравців ні одної немає. Буду сидіть і ждать, коли виходитимуть до автобуса. На крайняк після гри прорвуся.
У центрі Полтави після обіду 10 уболівальників зі столиці співають гімн "Динамо". Двоє розмахують великими біло-синіми прапорами. За 20 м від них стоять троє "беркутівців".
— Ми сьогодні вранці з Києва приїхали, — каже 32-річний Антон. — З донецькими перетиналися, спокійно поговорили й розійшлися. Мені прикро, що наших фанів на грі мало буде. Донецьких тисяч із десять сидітиме. Надіюся, "Динамо" переможе. Скільки ж можна "Шахтарю" програвати?
Біля готелю "Галерея" із київськими футболістами вболівальників майже немає. Троє підлітків із зошитами стоять на протилежному боці вулиці.
— Я Шевченка мрію побачить з 12 років, — говорить один. — Боюся тільки, щоб він мені в автографі не отказав.
— "Динамівці" не з першого разу через погоду сіли літаком, — пояснює 51-річна Ольга Бордак, директор готелю. — Тільки о другій ночі заселилися, відіспалися, поїли і зараз відпочивають.
За годину до гри у місто починають заїжджати автобуси з уболівальниками команд. Коли повз стадіон проїжджають донеччани, місцеві фанати починають аплодувати.
— Ми Донецьк підтримуємо, так склалося, — пояснює хлопець, одягнутий у зелено-білу форму "Ворскли".
За півгодини 25-тисячний стадіон майже заповнили. У віп-ложі сидить президент "Шахтаря" Рінат Ахметов, поруч — тренер збірної Олег Блохін.
— Рінате Леонідовичу, розпишіться, будь ласка, — кричить із трибун повнуватий чоловік.
Знімає з себе білу футболку й кидає Ахметову. Той чорним маркером ставить великий підпис, кидає одежу назад. Хтось із уболівальників кидає президенту "Шахтаря" м'яч, той знову ставить автограф.
На 6-й хвилині "Динамо" забиває перший м'яч.
— Несподівано. Я іншого чекав, — 23-річний Ігор ховає під сидіння прапорець з емблемою "Шахтаря".
Після третього пропущеного м'яча донецькі вболівальники масово лишають трибуни.
За 40 хв. після матчу, який закінчився рахунком 3:1 на користь "Динамо", київські футболісти виходять із роздягальні. Вболівальники позалазили на залізну браму. Скандують прізвище кожного гравця, який іде зі стадіону. Захисник Горан Попов із пляшкою шампанського тікає від трьох уболівальників. Ті біжать за ним, щоб узяти автограф. Попов застрибує в автобус.
— Вибачте, але нам треба їхати, — пояснює Юрій Сьомін, наставник "Динамо".
Водій автобуса сигналить уболівальникам. Ті довго аплодують.
2 
1
Коментарі