Після матчу з Грузією капітан збірної України Андрій Шевченко, 30 років, розповів кореспондентові "Спорт-Експрес в Україні" про те, чому його команда не утримала перемогу в Грузії і що їй необхідно для успішного результату в домашній грі з Італією.
- Як тренер оцінив вашу гру проти Грузії?
- Після такого результату немає сенсу обговорювати що-небудь по гарячим слідам. Але якщо я відіграв 90 хвилин, і Блохін мене не замінив, значить, претензій до мене у нього не було.
- А що самі думаєте про свою сьогоднішню форму?
- Що приховувати, вона далека від ідеалу. Але тбіліський матч показав, що я на вірному шляху: був достатньо мобільний, не втрачав м"яч, створював простір для партнерів і моменти біля воріт суперників.
- Вам, імовірно, вже набридли питання про те, що відбувається з вами в "Челси" і чому ви не граєте...
- До цих питань я відношусь абсолютно спокійно. І так само спокійно на них не відповідаю - навіть журналістам, з якими давно і непогано знайомий. Не бачу сенсу обговорювати цю тему зовсім: кадрові питання вирішує тренер – і тільки він.
- Але ж вам відомо, що Ігор Суркіс дуже хотів знов бачити вас у "Динамо" - нехай і на кілька місяців на правах оренди?
- Мені було дуже приємно почути від нього цю пропозиція, але я не хотів би зараз обговорювати, наскільки цей варіант був реальний. У нинішній ситуації про це просто не варто говорити.
- Які тепер, на ваш погляд, шанси збірної України?
- Нас чекають важкі ігри, і київський матч з Італією - перший з них. Становище у нас непросте, але не сумніваюся, що у всіх поєдинках, що залишилися, ми боротимемося до кінця - якщо не за вихід у фінальний турнір європейської першості, то хоч би за честь країни.
- У попередньому відбірковому циклі серед ваших суперників не було чемпіонів і віце-чемпіонів світу, проте і тоді група вважалася потенційно непрохідною. Але вам вдалося спростувати думку скептиків і залишити позаду Туреччину, Грецію, Данію. Що ж заважає українській збірній підтвердити тепер статус грози авторитетів?
- На шляху до чемпіонату світу у Німеччині ми виграли всі ключові матчі. Цього ж разу програли там, де треба було чіплятися за нічию, а в Грузії, де були, мені здається, зобов"язані перемагати, обмежилися мирним результатом. Нічого не поробиш: так склалися обставини.
- Які ж обставини перешкодили втримати перемогу в Тбілісі?
- Якоюсь мірою, думаю, не вистачило концентрації. Коли до фінального свистка залишається декілька хвилин, а ти ведеш в рахунку, є велика спокуса розслабитися. Але потрібно розуміти, що при мінімальній перевазі одна-єдина помилка може стати фатальною. До цих пір не можу зрозуміти, як ми заробили цей злощасний кутовий, після якого грузини відновили рівновагу!
- А чи не було у вас і ваших партнерів зайвої самовпевненості? Мовляв, до кінця залишаються лічені хвилини, гра зроблена...
- Цього точно не було - готовий ручатися. Навпаки, після першого гола виникла деяка нервозність, яка зберігалася практично до кінця гри.
- Чим вона була викликана?
- Мабуть, відповідальністю за результат.
- Що потрібно зробити, щоб в середу добитися успіху в грі з Італією?
- Кожен з нас повинен зіграти на 150 відсотків своїх можливостей, а то і на двісті. Іншими словами - краще, ніж ми уміємо.
- В собі таку готовність відчуваєте?
- Бажання у мене буде навіть на триста відсотків, а як вийде - покаже гра. Але сподіваюся, що все вдасться.
3 
4166
Коментарі