Капітан київського "Динамо" Артем Мілевський назвав п'ять речей, які любить найбільше. Також футболіст розповів про свої стосунки з Алієвим та Шевченком.
- Артеме, який час найважчий для футболіста?
- Найважчий час це збори. Причому взимку. Це не тільки для мене, але і для партнерів, лікарів і масажистів. Всі втягуються, всі думають, що відпочинку було мало, а навантаження в цей час особливо великі. Але зараз це минуло, фізично навесні ми в повному порядку, завдяки тим мукам. Тепер інша складність - психологічна. Відповідальність не на всіх діє однаково.
- Так було завжди? А в дитинстві?
- У дитинстві все подобається, тоді живеш перспективою, а не сьогоднішнім днем. У нас самодостатня сім'я, я не відчував якихось особливих складнощів. Батьки в мене звичайні люди, дуже прості і хороші. Може не завжди все було просто і весело. Моя мама працювала завідуючою в дитячому садку, тато працював на фірмі електриком. У нас кожен член сім'ї завжди може висловити свою думку.
- Тато не бив в дитинстві?
- Ні, звичайно. Втім, у нас були трошки різні погляди на життя, але з часом все як би склалося і з батьком. Тепер у нас чудові стосунки.
- Рано залишив батьківське гніздо?
- Так. У 15 років я вже переїхав до Києва.
- У школі добре вчився?
- Успішність була не дуже, я це не приховую. Мені не було цікаво в школі.
- Навіть не було улюбленого предмета?
- Особливих предметів не було, правда. Навіть фізкультуру не дуже любив, тому що у мене після школи завжди були тренування, їздив тренуватися, тому після школи всі думки були про це. А фізкультура виходить була зайвим навантаженням.
- У тебе є ще один відомий однокласник.
- Так, Діма Колдун, він фабрикант. Ми з ним вчилися до 9-го класу, поки я не поїхав до Києва. Потім уже побачив про нього інформацію в інтернеті. Але ми не спілкуємося.
- Він не був твоїм другом в школі?
- Не те, що не був ... Але ми особливо з ним не проводили час. Вчилися разом, от і все.
- Підтримуєш стосунки зі своїми однокласниками?
- Підтримую іноді. Зараз всі роз'їхалися, навіть телефонів хлопців немає. Хотілося б зустрітися, але якось не складається поки що. У нас був дуже талановитий клас. Деякі хлопці та дівчата, які знали, чого хочуть в житті, поступили в інститут іноземних мов та в інші дуже престижні ВНЗ. Хтось вивчив китайську мову і потім поїхав у Китай.
- Ти володієш іноземними мовами?
- Якщо постаратися, то можу англійською поговорити.
- Сильно відрізняється життя в Білорусі та Україні?
- Навіть не знаю ... З 15-ти років я про це не думав, тоді якось по-іншому все відчував, це не був такий чіткий вибір, що на що міняти. Я, може бути, і зараз радію, що якоїсь істотної різниці не помічаю між Києвом і Мінськом. Я розумію, що в Білорусі інше життя. Мінськ - це політика, в якій досі не знають, хто і що хоче, тому це трошки насторожує.
- Ти своя людина в Мінську?
- Насправді у мене практично друзів у Мінську - тільки родичі, брати і сестри, мама, тато, сестра, тому можна так сказати, що я приїжджаю туди просто до своїх рідних.
- Це батьки тебе підштовхнули до переїзду в Київ, чи ти сам утік?
- Насправді я все спочатку дізнався від батька, і він мені сказав, що є така пропозиція, і я поїхав працювати і жити постійно на базі в Києві в академію до Павла Яковенка. Я почав працювати і вчитися з іншими хлопцями. Пам'ятаю, що тоді ми особливо довго не думали і відразу переїхали.
- Алієв дійсно був найкращим другом?
- Ми з ними просто вже дуже давно знайомі і знаємо один одного дуже добре, знаємо звички кожного, характер, де треба поступитися, де можна трохи напхати. З цією людиною мене дуже багато що пов'язує. Само собою зрозуміло, що ми з ним дружимо, ми ось уже 10 років знайомі, це ж не просто так.
- Зараз у нього є сім'я, а в тебе сім'ї немає. У вас стало менше спільних інтересів?
- Справді, у нього зараз сім'я і народилася дитина, але навіть зараз постійно дзвонить, розповідає, як у дочки справи. Я чудово розумію його, але коли ми на зборах, коли ми разом - у нас чудові стосунки.
- 5 речей, які ти любиш найбільше у світі?
- Дуже люблю своїх батьків, друзів, яких дуже мало, дуже люблю футбол, в той же час дуже люблю відпустку, ну і в той же час дуже люблю забивати.
- Йожеф Сабо і Віктор Леоненко публічно в пресі часто засуджують Мілевського ...
- Насправді їх час минув, тому їм нічого не залишається, крім як обговорювати футбол і може бути хтось чогось не досяг того, що хотів би ... Я ні на кого не серджуся і просто продовжую працювати далі.
- За Леоненко не вболівав у дитинстві?
- Леоненко був хорошим футболістом, у нього була хороша ліва нога, він багато забивав. Хороший був у нього удар.
- З Сабо у тебе справді були конфліктні стосунки?
- Може в той час я був молодий і ми не знаходили спільну мову. Але знову таки я ні на кого зла не тримаю. Може після відставки Сабо нам стали більше довіряти. Ми більше стали часу проводити на полі за часів Сьоміна і це дало дуже позитивний результат. Адже за інших тренерів ми дуже мало грали, нас дуже багато критикували, дуже багато нам розповідали, що ми погані і т. д. А Сьомін поставив нас в основу, і ми почали грати в той футбол, який дійсно подобався дуже багатьом. І тому ми дуже раді і дуже багато згадуємо цей час з Алієвим, коли ми не могли нічого зробити, а хотіли грати.
- З приходом Газзаєва футбол знову змінився?
- Гра стала швидшою, агресивнішою, на тренуваннях ми граємо в один дотик, гра тепер дуже ритмічна та дуже швидкісна. І звичайно ж, це гра флангами, яка подобається Валерію Георгійовичу. Так, що звичайно ж зміни є, над цим зараз працюємо.
- Газзаєв працює за принципами "динамівської класики"?
- Я думаю, у нього свій стиль гри. Я б не сказав, що у нього якась класика "Динамо-Київ". У нього свій підхід, і звісно ж, він хоче, щоб ми грали, як йому хочеться. Ми до цього і прагнемо!
- Улюблена команда у тебе була?
- Років 6-7 вболівав за "Рому", там був Капелло, дуже здорово виглядали Кассано, Тотті, Томмазі та Кафу. За збірну Італії завжди вболівав і вболіваю.
- У тебе немає дальнього удару, точніше, всі так думали, поки ти не вдарив у матчі з Англією.
- Я гравець штрафного майданчика, тому удар сильний не потрібен. Але цього мені дуже не вистачає.
- Забий ти тоді в Казані "Рубіну" здалеку, команда могла б з групи вийти ...
- Не тільки я тоді не забив. Так сталося, що ми не вийшли нікуди, і у нас зараз інші цілі, наше завдання стати чемпіонами України, ми думаємо про це кожен день і кожну годину.
- Ви з Шевченком дуже близькі. Він хоче, щоб ти поїхав в команду топ-класу, і про це завжди говорить.
- Так, у нас з ним дуже хороші стосунки. І навіть, коли його не було через травму в Україні, він дзвонив мені весь час, цікавився, як справи, він великий майстер у всьому, але головне в ставленні до справи.
- Вільний час теж проводите разом з Шевою?
- Іноді ходимо повечеряти. Не те, щоб кожен день ми з ним зустрічалися, але часто ввечері ми разом.
- Шевченко з'їв позицію центрального півзахисника, плеймейкера, після його приходу команду залишили всі футболісти цього амплуа - Кореа, Кравченко, тепер і Алієв.
- Хто кого з'їв покаже час і результати. Сергій Кравченко не грав при Сьоміна, йому виявилося важко тут. В Алієва була травма, а потім, я не розумів, чому він не грав в основі. Шевченко не розігруючий за своєю позиції на полі, він грав справа, і зліва, і глибше. Він може закрити будь-яку позицію, але нікого не виштовхує з основи.
- Шевченко - тренер в трусах?
- Він просто завжди дуже хоче забити. Просить щоб завжди грали з ним у пас.
- Ти був в армії, чи як усі футболісти?
- Так, як усі в "Динамо", формально. Це було на Червонозоряному проспекті в Києві. Там, по-моєму, якась є військова частина, ми там всі приймали присягу.
- Освіта є?
- Освіти немає ніякої, тільки школа.
- У тебе немає потягу до знань?
- Ніякого.
- Ти висиш в інтернеті?
- Можу зайти куди мені треба, але якщо я буду все читати те, що пишуть на форумах, що пишуть вКонтакте, то що пишуть іноді на сайтах, то я напевно буду набагато зліший, буду більше нервувати, переживати. Слава Богу, що я цього не роблю і спокійно це все переживаю.
- Курив у школі? Куриш іноді зараз?
- Я можу зараз викурити сигарети, коли у відпустці, а так дуже рідко. Викурити 2 сигарети або 3, 4 у відпустці - нічого страшного я в цьому не бачу.
- Так само, як і за часів Михайличенка можна було випити пива?
- Це нормально. По 2-3 пляшки пива випити після гри, це як би навіть треба, ніхто ж не п'є там горілку або віскі. Ніхто не напивається. Я думаю для ніг це нормальні речі.
- Улюблене місце в Києві?
- Раніше було більше нічного життя, і місця були відповідні. Раніше був кінотеатр "Україна", ресторан "Філліні", тепер напевно ресторан "Сейф", ну і стадіон "Динамо".
- Який чемпіонат ти вважаєш самим найпрогресивнішим у світі?
- Іспанський. Італійський трошки здав позиції. Ібрагімович туди перейшов, дуже багато там з'являється нових талановитих, молодих гравців в різних командах.
- З кимось із зарубіжних гравців знайомий?
- Коли був у Маямі, спілкувалися з Нестою і з Мальдіні, вони теж відпочивали там.
- Швидко їздиш на своєму Мазератті?
- Можу і швидко, дивлячись який настрій у мене на даний момент.
- Які стосунки з ДАІ-шникам?
- Робочі. Все в принципі проходить, як звичайно: плачу штрафи і відпускають.
- Рекорд швидкості є?
- Я рекорди не ставив, але на бориспільській трасі досить швидко їздив.
- До 300 км / год наблизився?
- Так, звичайно!
1 
4166
Коментарі
4