Не знаю, як там Нью-Йорк, але Неаполь можна сміливо називати містом контрастів. Чимало красивих будівль, пам'ятників архітектури та відомим особистостям. Плюс довгі тунелі, без яких не обійтись в умовах гірської місцевості.
Але є зворотній бік медалі – побутовий. Навколо центральної частини міста, не кажучи вже про віддалені райони – чимало занедбаних, пошарпаних будинків. На балконах постійно сушиться білизна. А під балконами краще не ходити, якщо не хочешь, щоб тебе зверху облили водою. Для Неаполя це – звичне явище.
Так само, як і купа сміття на центральній вулиці міста, яку довго можуть не прибирати.
За кількістю мігрантів з інших країни Неаполь якщо не чемпіон Італії, то, принаймні, в трійці призерів. Майже на кожному кроці можна зустріти людей африканської та індуської зовнішності. Причина – місцева влада куди більше закриває на це очі, ніж у тому самому Римі. Чимало працюють у торгівлі, зокрема на місцевій "барахольці". Тут можна купити взуття та одяг, вартістю від 1 до 15 євро. Якість, як правило відповідає ціні.
Трохи відійти від базара – і тобі обережно пропонують свої послуги представниці найдавнішої світової професії. Щоправда, показують, мовляв, кінцевий пункт трохи далі, за рогом. Вартість "експрес-задоволення" - 5 євро. Від фотокамер та смартфонів ховаються.
З мовним бар'єром у Неаполі проблем не виникає: в місті чимала кількість українських заробітчан. Деякі живуть тут вже роками.
"Чимало є таких, які думають, що тут рай і гроші до тебе рікою потечуть. Ілюзії розвіюються дуже швидко. Щоб більш менш ствердитися, потрібно прожити десь півтора року. А скільки лайна з'їсти, долаючи всі можливі бар'єри – мовний, бюрократичний", - говорить господарка хостелу Тетяна з Черкас. У Неаполі – з 1999 року. Рідні живуть в Україні, син періодично їздить до неї. Сама має вид на проживання.
"Для повноцінного громадянства потрібна державна робота з чималим стажем. Взагалі життя тут дороге, не дивлячись на дешеві "шмотки". Послуги захмарні, ритуальні в тому числі. Знаю, щоб перепоховати людину, треба викласти близько 5 тисяч євро", - каже вона.
Боротися з депресією та ностальгією допомагають крамниці з українськими товарами. Щоправда, ціни теж кусаються – пляшка української горілки, наприклад, ледь не дотягує до 8 євро. Працюють там теж переважно наші земляки.
Звичайно, ще один засіб підняти настрій – це футбол та його символ "Наполі". У місті чимала кількість фан-шопів. А ціни на атрибутику досить демократичні: за клубний шалик або кепку треба викласти лише 5 євро. Це втричі дешевше, ніж у тому самому Мілані. А легенду "Наполі", Дієго Марадону, тут пам'ятати будуть ще довго: календарики та листівки з його зображенням, так само як і футболки з прізвищем можна зустріти скрізь.
Нагадаємо, сьогодні о 22:05 на місцевому стадіоні "Сан-Паоло" відбудеться перший півфінальний матч Ліги Європи між "Наполі" та дніпропетровським "Дніпром". Сайт Gazeta.ua проведе текстову онлайн-трансляцію зустрічі.
Коментарі