Наприкінці гри словенці скандували "Росія!"

Стадіон у Маріборі, де проходив матч Словенія – Україна, носить назву "Людські врт". По-нашому – "Народний сад". Насправді ніякого саду там немає. Виключно спортивні споруди в оточенні житлових будинків поруч із історичним центром. Тож іще за годину до гри більшість глядачів сиділи у навколишніх кафе або закушували просто на вулиці.

На самому стадіоні мінімум зручностей. Зате у розташованому упритул до головної трибуни спортзалі розміром сорок на тридцять метрів були накриті столи для "почесних гостей", де теж закушували аж до початку гри.

Український сектор трибун був заповнений вщерть. Гімн наші співали не гірше за господарів. Коли ж диктор оголосив про хвилину мовчання словенською, а потім чомусь російською, наш сектор у відповідь дружно засвистів. Під час хвилини мовчання було тихо.

Словенські уболівальники мають "кричалку" схожу на наше "хто не скаче, той москаль", лише з іншими словами – "хто не скаче, той не словенець". Загалом "репертуар" українських уболівальників був набагато ширшим, ніж у місцевих. Наші не замовкали ані на секунду. Лунав повний набір вітчизняних футбольних зарядів, включаючи всім добре відому пісню про Путіна. Здавалося, що словенці не розуміють про що це. Але так лише здавалося – на останніх хвилинах гри частина секторів на найдорожчій "північній" трибуні почала скандувати "Русія, Русія!". Судячи із усього – від розуміння того, чим врешті закінчиться гра. Не допомогло!

×