"Голодні й злі виповзають нагору, а далі потіти не бачать сенсу" - Бакалов

Останнім часом доводилося читати й чути висловлювання деяких керівників і тренерів топ-клубів про те, що з українців, що перебувають в дублі нікому посилити основу. Чи означає це те, що у нас слабкий професійний рівень дитячих спортивних шкіл або це пов'язано певною мірою з фінансовою політикою клубів? Цим Gazeta.ua поцікавилася в головного тренера київського "Арсеналу" Юрія Бакалова, який свою кар'єру в столичному клубі починав з дитячої школи.

- У першу чергу, напевно, це пов'язано з фінансами, - каже Юрій Михайлович. - Але я не згоден з тим, що у нас немає талантів і в молодіжних складах, і тим більше в дитячих школах. Мені все це знайоме і доступно було не з чуток. Там дуже сильні та перспективні футболісти.

- В масштабах України, в яких регіонах найбільш сильні дитячі школи?

- Виділяти когось не варто. Дуже багато чого залежить від інфраструктури клубів, до яких вони належать. Разом з тим, буває так, що є начебто все, але дуже повільно поповнюються перші команди. І навпаки - немає нічого, окрім бажання. І голодні, злі хлопці виповзають нагору.

- Тим не менше, продовжують клуби купувати бразильців, аргентинців і т.д. Гравці на зразок спочатку блищать, потім губляться, потім через їх зони пропускаються необов'язкові м'ячі.

- Очевидно, крім фінансової політики тут ще є інша обставина. Це - топ-клуби, і результат у них понад усе. І тут, судячи з усього, дивляться не на перспективу - адже свого футболіста набагато складніше виростити, легше купити вже готового. Вони заручники конкретного результату, який їм потрібен. І не через рік, не через півроку, а на конкретному турнірі - чемпіонаті, в кубку і т.д.

- Як показує практика, яскраві гравці-самородки народжуються в периферійних клубах, той же Сергій Кравченко з "Ворскли". У більшості клубів бюджет на тлі грандів - більш ніж скромний. Потрапляючи в топ-команди, багато футболістів там "розчиняються", навіть в заявки на гру рідко потрапляють. Чи справді має місце дуже велика конкуренція або нечувані гроші, що раптово звалилися, впливають на психологічний стан гравців, в результаті чого ті знижують до себе вимоги?

- Погоджуся з останнім. Це, швидше за все, закладено в психології хлопців. Багато хто не зовсім готові до таких різких змін. До якогось рівня вони доходять і не всі, але більшість, на жаль, зупиняється у своєму рості. Начебто всього досягли і намагаються триматися на цьому мінімумі. Мовляв, воно у мене є і нормально, вистачить. А щоб вище піднятися, треба себе змусити попотіти, землю погризти.

- Ви пам'ятаєте період 90-х, коли в "Динамо" повернувся Валерій Лобановський. І теж у складі були тоді юні і далеко не бідні Шевченко, Ребров, решта футболістів. При цьому спостерігалося інше ставлення до справи і не пригадується, щоб були всякого роду скандали в нічних клубах ...

- Те покоління - Шевченко, Ребров, Ващук - вони вихідці з колишнього СРСР. Їм потрібно було щодня, щогодини щось доводити. Нинішні гравці - зовсім інші, досягнутого швидко мінімуму їм вистачає, і вони не бачать необхідності десь терпіти і щось доводити.

Взяти ту ж спортшколу "Арсеналу". На моєму віці було чимало талановитих хлопців, але надалі з них нічого не вийшло, вони зараз ні на слуху, взагалі ніде. А можливості мали колосальні.

Gazeta.ua

×