— У мене на пенсії була одна криза — встигнути зробити заплановане, — говорить 69-річна Галина Колотюк із Золотоноші Черкаської області. Працювала бухгалтером.
— Тільки вийшла на пенсію — потрібна була допомога чоловікові з будівництвом. За рік старша донька народила сина. Допомагала із старшим внуком. Далі шукала підробітки й організовувала весілля меншій Оксані. Після того доглядала кілька років свою матір перед смертю. Потім ховала чоловіка.
Галина Колотюк на пенсії підпрацьовувала продавцем, вахтеркою й помічником бухгалтера.
— Дивлячись на свого чоловіка, зробила висновок — доки є великі клопоти, немає душевних криз. Він вийшов на пенсію на п'ять років раніше за мене. Три роки будував дачу. Тільки все завершив, за пів року помер.
Тривалість життя залежить не так від стану здоров'я, як від світосприйняття та нейронних зв'язків у мозку, вважають фахівці.
— Люди — стадні колективні істоти. Для нас важливо відчувати себе потрібними іншим. Це закладено в підсвідомості. Наприклад, мати ніколи й не думатиме про смерть, доки має малу дитину. А коли вже сама на пенсії, дитина десь за кордоном, вона ні на що не впливає і ніхто її не смикає з порадами — на психологічному рівні в неї вже починається процес помирання. Мозок дає таку команду організмові, — говорить Віктор Досенко, 51 рік, професор-генетик із Національної академії наук України. — Щойно людина виходить на пенсію і відчуває, що нікому не потрібна — починається прискорене старіння. Люди, які довго лишалися значимими на своїх посадах і мають ще впливовість на пенсії, живуть довше. Це — незважаючи на харчування і фізичну активність. Будь-яка людина може бути дуже потрібна, навіть поза роботою. Якщо ходить, скажімо, на мітинги й бореться проти корупції.
2 
1
Коментарі