Ексклюзиви

Опалювати термодім утричі дешевше
4

Перші термобудинки почали зводити в Італії у 1970-х, за 10 років набули популярності в Сполучених Штатах, Канаді, Ізраїлі, Нідерландах і Фінляндії. В Україні технологія з’явилася 1995-го. Стіни такого будинку вилиті з бетону, зовні та зсередини ізольовані пінопластом завтовшки п’ять сантиметрів
Фото: VALKIRIA.UA
Під час будів­ництва круглих або напівкруглих стін термоблоки додатково скріплюють між собою металевими П-подібними скобами. Такі можна зробити самому з рівного металевого дроту діаметром три мілімет­ри чи зварювальних електродів
Для зведення термопідмурків використовують розбірні блоки. Товщина бетону всереди­ні таких може бути близько 40 сантиметрів, залежно від ваги майбутнього будинку

Майже 15 тис. українців звели будинки за технологією термодім. Такі приміщення мають найвищі показники енергоефективності. Стіни тепліші, ніж із традиційної білої чи червоної цегли, дерева, ракушняка, газо-, піно-, керамо- чи шлакоблоків.

Термодім — монолітний залізобетонний будинок, стіни якого зовні та зсередини ізольовані пінопластом завтовшки по 5 см. Такі зводять із термоблоків. Складають їх у ряди, як конструктор, всередину заливають бетон.

Технологію винайшли в Італії у 1970‑х. За кілька років її перейняла Німеччина. 1976-го німецька компанія "Ренова-Термодім" налагодила масове виробництво термоблоків, продавала їх по всій Європі. Вже у 1980 роках термобудинки стали популярні в США, Канаді, Ізраїлі, Голландії, Фінляндії.

В Україні перші термоблоки з'явилися 1995-го, коли набули чинності державні будівельні норми, що регламентують особливості зведення житла з пінополістирольних блоків незнімної опалубки. 2004 року технологія термодім отримала звання "найкращий винахід у галузі будівництва".

Родина Мазурів із села Гореничі поблизу Києва мешкає в термодомі 10 років.

— Років зо п'ять готувалися до будівництва, відкладали гроші, — розповідає 42-річний Максим Мазур. — Дружина з дітьми вибирали проєкт, змінювали його з архітектором, враховували побажання всіх. Ділянку теж розпланували. Намалювали, де стоятимуть хата, гараж, літня кухня, альтанка. Обирали різні матеріали оздоблення. Я вивчав особливості кожної технології.

Будинок Мазурів має площу 300 кв. м.

— Зводили великий, просторий, щоб вистачило місця для всіх, з урахуванням потенційних потреб, — продовжує Мазур. — Щоб не довелося за кілька років щось добудовувати. Розуміли, що опалення таких об'ємів обходитиметься дорого, яке паливо не обрали б. Тому найбільший акцент робили на енергоефективності. Поцікавився технологіями. Не просто говорив з консультантами магазинів чи читав в інтернеті, а вивчав таб­лиці енергоефективності, тепловитрат. Спілкувався з господарями таких.

Мазури зупинилися на технології термодім. ­Закупили блоки, запросили фахівців з досвідом.

— Тоді до нас сходилися всі сусіди, називали чудіками, — говорить Максим Ігорович. — Але за кілька років ми зрозуміли, що це найтепліша й найкомфортніша хата, яку можна звести.

Для порівняння взяли чотирьох знайомих, які мають будинки такої ж площі з газобетону, цегли, дерев'яних брусів і керамоблоків. Вони утеплювали їх якісними матеріалами, напаковували датчиками й комп'ютерами, створювали так звані розумні будинки. Однак ми все одно спалюємо газу менше. Порівняно з цегляним будинком — утричі, газобетонним і керамоблочним — удвічі, дерев'яним — на 30 відсотків.

Останні років два-три набуває популярності технологія зведення будинків із СІП-панелей, або сендвіч-панелей. Це канадська технологія. Вони такі ж теплі, як і наша хата. Проте, як на мене, то не будинки, а великі собачі євробудки. Всередині все скрипить, трясеться, під час вітру гуде, гримить. Нема відчуття надійності.

56-річний Євген Дмитрук із міста Буча під Києвом мешкає в термодомі п'ять років.

— Стіни з термоблоків працюють за принципом термоса, — розповідає Дмитрук. — Не пропускають холоду з вулиці, бо зовні оббиті пінопластом. А зсередини не вбирають в себе тепла, бо також ізольовані. Повна температурна інертність.

Перші два роки чоловік не опалював хату, бо робив ремонт, не мав котла й газу.

— Взимку в кожній кімнаті стояло відро з водою, — каже Євген Дмитрук. — Жодного разу не вкрилося льодом. У найбільші морози перестраховувався, на всю хату ставив електричного дуйчика. Температура не опускалася нижче 6 градусів тепла.

— У термобудинку важливо утеплити всі елементи, не лише стіни, — говорить 45-річний Андрій Павліченко з Боярки Київської області. У термодомі площею 90 кв. м живе три роки. — Щоб досягти енергоефективності, треба ізолювати фундамент, дверні й віконні відкоси, підлогу, стелю, вікна.

Павліченко оббивав полі­стиролом усі деталі, що можуть промерзати зовні чи вбирати ­тепло зсередини.

— Перекриття між поверхами робив дерев'яне, — продовжує. — Бо плити — це кілька тонн холодного бетону в хаті. Якщо вже й берете такі, то зсередини оббийте їх пінопластом, щоб не вбирали ­тепло з дому.

Штукатурку робив гіпсову. Вона тепліша за цементну, але слабша й вразлива до вологи.

— Сходи на другий поверх виготовляв із дерева, — каже Андрій Павліченко. — В оздобленні брав мінімум плитки, каміння, синтетичних пластиків. Усі матеріали купував теплі чи інертні — дерево м'яких порід, корок, бамбук, папір. Замість холодного ламінату — теплий паркет і дошки, замість пластикових підвіконь брав дерев'яні.

Тепловізором визначив, що найбільше тепла виходить через вікна.

— Щоб звести втрати на нуль, треба ставити подвійні вікна, паралельно, на відстані одне від іншого, — додає Павліченко. — Зовнішнє вікно — врівень із фасадом, внутрішнє — із штукатуркою в хаті. Між ними утвориться повітряна подушка завширшки 15 сантиметрів, скільки дозволяє товщина стіни. Біля вікон не буде підвіконь. Трохи незручно, незатишно, зате тепло.

За зимовий місяць спалює 60–70 куб. м газу.

— Якщо на вулиці сонячно, відключаємо котла, — говорить 37-річна Віра Іванько з Дніпра. У термобудинку живуть чотири роки. — Тепла сонячних променів вдосталь, щоб обігріти кімнату.

Радить зводити будинок залежно від географічного розташування ділянки.

— Вікна ставте на південному боці, — додає Іванько. — Це дозволить економити не лише на опаленні, а й на освітленні.

Армопояси заливати не потрібно

— Під час будівництва мав кілька приємних бонусів, — розповідає 39-річний Роман Сердюк, звів термодім три роки тому.

— У термодомі не треба купувати бетонні перемички над вікнами чи дверима. Вдосталь покласти арматуру в блоки. Так само економив і на армопоясах, що роблять перед перекриттям чи дахом. Традиційно люди складають на стіні опалубку з дощок, усередину заливають бетон. А в термодомі вдосталь покласти в крайній ряд три-чотири арматури.

Вентиляцію роблять у кожній кімнаті

— Під час будівництва власнику термодому варто готуватися до непередбачених витрат, — каже 37-річний Олександр Шумейко з села Софіївська Борщагівка на Київщині. У термодомі живе п'ять років. Вказує на особливості.

— Стіни термодому не дихають, — продовжує. — У кожній кімнаті треба робити вентиляцію. Я робив природну, без додаткових моторів і турбін. Заклав пластиковий короб у кожну кімнату, на горищі звів їх усі в один і вивів у вентиляційний димар.

Канави для прокладки кабелів, труб водогону й опалення в пінопласті робити легше, ніж в цеглі чи газобетоні. Їх прорізають ножем.

— Але є і недолік, — каже Олександр Шумейко. — Всі дроти треба додатково вкладати в гофру, краще металеву. Це вимоги безпеки. Штукатурку на пінопласт не накладеш, бо відпаде. Перед цим стіну треба зачухати теркою, затягнути армуючою сіткою і фасадним клеєм.

Вказує недоліки при експлуатації будинку.

— На оббиту пінопластом стіну важче повісити картину, полицю, кухонну шафу, телевізор чи бойлер, — говорить Шумейко. — Треба брати довгі товсті дюбелі чи анкери, щоб кріпити до бетону всередині. Добре, що це варто робити один раз.

Наступний неприємний момент — бетонні стіни створюють перешкоди для радіосигналів. Сигнал від вай-фай роутера не пробиває дві-три стіни, на кожному поверсі треба ставити окремий. Так само слабо бере сигнал кімнатне радіо, антена телевізора чи мобілка.

7 днів зводять стіни одного поверху термобудинку площею до 200 кв. м бригада з трьох робітників. За день виставляють і заливають бетоном два ряди термоблоків — це 50 см стіни. Перед монтажем перекриття чи даху коробка має вистояти 21 день. Тоді бетон зміцніє повністю.

Фундамент виготовляють із термоблоків

— "Квадрат" готової стіни термобудинку важить 360 кілограмів, — говорить будівельник 40-річний Василь Гапон із Києва. Зводить термобудинки. — А цегляної завтовшки 50 сантиметрів — майже тонну. Фундамент під термодім можна робити слабший.

Радить виливати термофундамент.

— Ми викопуємо рів завширшки і завглибшки 70 сантиметрів, — продовжує Гапон. — Укладаємо на його дно армопояс і половину рову заливаємо бетоном. Знизу виходить монолітна стрічка фундаменту завшир­шки 70 і заввишки 35 сантиметрів. Її міцності вистачить для двоповерхової хати. Одразу на неї ставимо термоблоки, заливаємо всередину бетон. Чотири ряди — і наш підмурок на 65 сантиметрів вище рівня землі. Якщо замовник бажає, можемо підняти ще на 25, 50 чи 75 сантиметрів. Обтягуємо армосіткою, фасадним клеєм і засипаємо навколо землею. Виходить утеплений фун­дамент. Не промерзає від землі.

Ефект зводять нанівець дрібні помилки

— Під час зведення термодому важливо не допускати помилок, — каже столичний будівельник Ігор Миронюк, 50 років. — Найменші зведуть нанівець весь ефект.

Термоблоки мають пази, як у деталей конструктора "Лего". Їх укладають щільно один в інший.

— Щілинка завтовшки сантиметр — це місток холоду, — розповідає Миронюк. — Десяток таких на хату, й весь термоефект піде коту під хвіст. Бетонний фундамент також варто утеплити. Раджу оббити зовні полістиролом на глибину до 50 сантиметрів і заштукатурити. Пінопласт краще не брати, бо він слабкий, оббиватиметься.

Зараз ви читаєте новину «Опалювати термодім утричі дешевше». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі