— Вирощую тільки ручних кіз, бо їх легше глядіти. Лащаться до рук, як собаки. Молока дають до 7 літрів на день, — каже Лариса Гурова, 62 роки, із села Новохатське Волноваського району Донецької області.
— А ще англо-нубійські кози легко пристосовуються до будь-якої погоди та не хворіють.
У тварин цієї породи горбатий ніс, висячі вуха. Самець важить до 90 кг, самка — 70 кг. Густа коротка шерсть захищає взимку від морозу, а на літо потроху рідшає. Тому тваринам комфортно й у спеку, і в холод.
— Вим'я в нубійських кіз із крупними дійками. Можна доїти руками й апаратом, — додає Гурова.
За добу дають 5–7 л молока жирністю 5% без специфічного запаху. Дояться 10 місяців. Два мають відпочити перед окотом. Злучати можна з 10-місячного віку. Народжують кози раз на рік по двоє-троє козенят. Не хворіють, якщо різноманітно харчуються. Їдять буряки, дерть, сіно. Вдень на випасі. Люблять гілля ялини, пагони яблуні й винограду. Молочність підвищує кукурудзяна дерть. Легша на шлунок, засвоюється краще за пшеницю.
— Як перегодую зерном, треба робити масаж. Інакше гази не відходять і худобу здуває. Кулаком натискаю в ділянку голодної ями — це трикутна вм'ятина між ребрами й тазом. Повільно рахую до 20 і кулаком масажую проти годинникової стрілки. Від цього повинні по тілі кози піти хвилі. Якщо їх немає, за 30 секунд повторюю рухи.
2 
1
Коментарі