"Майже 200 тисяч переглядів на YouTube, 1300 нових передплатників на Facebook, потоки любові та ненависті з обох сторін конфлікту. Теорії змови, пошуки прихованих смислів і задумів", - написала в неділю в своєму фейсбуці одеська журналістка Валерія Івашкіна. Днем раніше вона розмістила відеоролик "Чого хоче Донецьк? Інтерв'ю без купюр", на якому посеред цього міста українською мовою розпитувала людей, що вони думають про ДНР, про Україну і про можливе примирення. Ймовірно, сьогодні її відео буде переглянуте мільйонний раз.
Gazeta.ua зібрала свідчення і роздуми поінформованих людей про Валерію Івашкіну, з яких стає зрозуміло, чому її можуть бояться обізнані ополченці й за що жінку в червоному капелюсі колись вилучив із друзів відомий журналіст Дмитро Гнап.
Відео, що спричинило такі різні враження й оцінки:
Журналіст каналу Hromadske.tv Сергій Грішин:
"Дуже хочеться сказати. Спостерігаю другу добу, як у фб шерять відео, про те, як "смілива одеська журналістка задає питання українською мовою в Донецьку".
Так от, уся її сміливість, це тупо на*балово. Їй там нічого не загрожує. От зовсім. Валерія Івашкіна не просто так взяла і приїхала в Донецьк. Є там чоловік, з яким у неї теплі стосунки (свічку не тримав, тому так пишу). Звати чоловіка Ігор Димитрієв, він депутат одеської міської ради від партії "Родина". І звичайно ж, він сєпар. По цьому, Лєрі там спокійно, ніхто її не зачепить. Вона пише в фб, що вирішила перевірити, як російські найманці потрапляють в Україну і за цим полетіла в Ростов через Москву, а звідти вже до Донецька. Викладає фоточки з театру, з концерту на центральній площі, відео знімає.
Люди ведуться на сміливу дівчину-журналістку, а все набагато банальніше, Лєра приїхала до свого чоловіка-сєпара. Судячи з усього, це не просто поїздка потусити. Зараз в Донецьку, крім Івашкіної, ще один депутат з Одеси - Олександр Васильєв. І харків'янин Костянтин Долгов. Хлоп'ята з користю для себе проводять час.
p.s. про участь Івашкіної в подіях в Одесі 2 травня теж не все однозначно. На фото Івашкіна з Димитрієвим 2 травня 2014.
Згаданого Васильєва сайт донецьких новин 62.ua зауважує навіть у кадрі. Пише про це під заголовком "Одеська журналістка влаштувала виставу в Донецьку і "здала" його режисера":
"На мітингу-концерті Чічеріної одеситка українською намагалася випитати в його учасників їхнє ставлення до України. І, здавалося б, дійсно, люди без тіні збентеження, деякі навіть українською їй і відповідали. Для правдоподібності в ролик навіть були включені кілька респондентів, які висловилися за майбутнє Донбасу разом з Україною. Але всьому спектаклю завадив його режисер, що несподівано з'явився в кадрі й сором'язливо відвернувся. Це депутат Одеської міськради від партії "Родина" Олександр Васильєв. Той самий Васильєв, який і вигадав прапор "Новоросії" та втік з Одеси задовго до трагедії 2 травня, куруючи свої одеські медіа-проекти з Криму".
Докладніше професійну діяльність журналістки Івашкіної розглядає в блозі на сайті ОстроВ Олександр Чернов:
І знову українську аудиторію розвели! :( Не те, щоб на 100%: певний позитив є (про нього нижче), але розвели, в першу чергу, тим, що українською мовою і під марку української об'єктивної журналістики зіграли в інформвійну на руку окупантам...
Враховуючи повальну заблудлість УкрНету відносно, нібито "сміливого і проукраїнського" опитування, проведеного, нібито "відважною українкою" пані Івашкіною, прошу сліпо зачарованих звернути увагу на її профіль у Фейсбуці, який, при уважному розгляді, вельми складно назвати однозначно проукраїнським (особливо, пост від 12.04, де вона описує свій нелегальний перетин кордону з окупованими територіями з боку РФ):
Це, плюс факт наявності у пані Івашкіної прес-акредитації ДНР, яку вона тримала перед собою - роблять для мене незрозумілим, а чим вона так уже ризикувала!?...
Розмовляючи українською мовою? - Та ж за наявності "прес-карти ДНР" це аж ніяк не було ризиком...
Втім, мені цікава не стільки пані Івашкіна, скільки хвилює шкода, завдана її "відеопродуктом". Причому, шкода фактично блискавична, підозріло чітко скоординована: так, відео від маловідомої одеської журналістки вже через годину-дві після появи на її нікому не відомому "ютуб-каналі" - потрапило в новинну стрічку ряду рунетівських порталів, зокрема, РІА:
По Рунету й антиукраїнських товариствах у соцмережах відео розповзлося за лічені години, з акцентом на "наскільки не люблять у Донецьку Україну - вбивць. І наскільки хочуть в Росію - до братів". А в найближчу добу - думаю, досягне і РосТВ, яке жадібно слухають не тільки окуповані території, але маса проблемних районів від Харкова до Одеси...
На жаль, дуже очевидний для мене основний посил відео (саме так воно і підноситься РашаНетом!): "Київ - ти не правий! Піди, відступи(сь)!, Дай Донбасу жити спокійно! (Не в Україні!)" досяг своєї "цільової" аудиторії - як окупованих територій, так і РФ, а, що найгірше, і прифронтових територій України... :( Зрозуміло, що в ситуації, коли з дня на день відновляться масштабні бої й і нечисть полізе далі - подібні "посили" згубні!!!
Про сумнівну об'єктивність опитування та, відповідно, його туманну необхідність, якщо вже посилатися на "об'єктивну журналістику" (втім, пані Івашкіна пояснювала, що опитує і знімає лише "для свого каналу на Ютубі"!): серед опитаних свідомо не могло знайтися проукраїністів - посеред дня, серед купи вояків і поліцаїв ДНРівців, та ще й на ДНРівському святі: хіба що який-небудь камікадзе... Як результат: лише на 6:05 єдиний (поки ще) адекватний, але недосвідчений-необережний юнак висловився за "з Україною", та й те, відразу злякався і знітився. Так що, місце опитування вибрано: "більш вдало" нікуди (для тотального антиукраїнізму).
Тепер про плюси, які, на жаль, не нівелюють мінусів, бо сприйняті зовсім іншим прошарком аудиторії. В черговий раз показаний досі неочевидний для багатьох в Україні факт: що окуповані території - в масі своїй населені "чужими"! Причому, "чужих" стає все більше. І через інформкокон РФ, і через те, що не так уже погано живеться більшості на цих територіях, щоб інші "хиткі" пошкодували про неправильний вибір річної давнини. Адже, саме масова допомога зараженого "рашизмом" місцевого населення і стала основною причиною їх захоплення. Добре те, що інші українці - це випливає з їхніх коментарів у соцмережах - трохи краще усвідомили небезпеку "рашистсько"-"ватнної" зарази і будуть трохи активніше боротися з її можливим розповзанням по Україні... :)
Зрозуміло, я не знаю справжніх цілей пані Івашкіної, якими вона керувалася при здійсненні цього "заходу". Але те, що відео-результат приніс набагато більше шкоди, ніж користі - очевидний факт!!!
Версію про справжні цілі наводить народжений в Донецьку київський журналіст Дмитро Гнап. Також він поділився фотографіями на тему:
"Пишуть:" Яка ж смілива одеська журналістка Івашкіна! Посеред сепаратистського Донецька українською мовою запитання ставить!". І багатьом уже не таким страшним той донецький сепаратизм видається. "Люди як люди, треба домовлятись". І ніби як забутими виявилися часи, коли за жовто-блакитну стрічку в Донецьку прив'язували до ганебного стовпа і принижували публічно. В чому ж каверза? І тут мені згадалося, чому я рік тому вилучив Івашкіну з друзів. Фейсбук усе пам'ятає, слава богу. Ось скрін її торішнього поста, де вона після пожежі в одеському Будинку профспілок розхвалює зам.начальника одеської міліції Фучеджі. Мовляв, такий молодець, миротворець. Хоча саме Фучеджі, як потім з'ясується, організував і прикривав доставку бойовиків антимайдану. Саме вони почали стріляти в проукраїнських фанатів і спровокували трагедію.
Потім, до речі, і фото з'являться з Фучеджі, як він за словами Івашкіної, "розбороняв" супротивників. Ага, "розбороняв". За спинами у бандитів.
А потім і сам Фучеджі, пуститься у втечу, то в Придністров'я, то в Крим, то в Росію, коли багато свідків заговорять, як його люди в Одесі зустрічали поїзди з бойовиками.
Загалом, моя версія така. Втомившись годувати захоплений Донбас, Росія намагається ввіпхати його в Україну хоча б тушкою, хоч опудалом. Робота ведеться за кількома напрямками. І, побачивши, що фокус із Монтян не спрацював, нам підсовують пані Івашкіну, як трохи "підмарафечений" варіант. І м'яко так натякають: ось бачите, Донецьк, це ж Україна, давайте домовлятися. Я не проти того, щоб домовлятися. Але, я виріс на Донбасі. І бачив багато разів, як спробу домовитися бандити вважають "прогином лоха". І ніяк інакше.
2 
1
Коментарі
4