Не добилася ні копійки - уповноважена із захисту державної мови подала у відставку

Уповноважена із захисту державної мови Тетяна Монахова написала заяву на звільнення за власним бажанням. Вважає, що уряд та президент ігнорують її діяльність.

"Я мала довге терпіння, поки була ілюзія, що повільно, але впевнено я йду до мети. Однак, коли все було нарешті готово, коли після стількох моїх зусиль питання про створення секретаріату нарешті було винесене на голосування Кабміну, а потім раптово в день голосування викреслене з порядку денного, я остаточно переконалася, що йдеться про відсутність політичної волі. Я зрозуміла, що всі мої дії заблоковано. Продовжувати брати на себе відповідальність за те, на що ніяк не можеш вплинути, просто безглуздо", - сказала вона в інтерв'ю Opinion.

Секретаріат уповноваженого, за законом, мали створити через 6 місяців після призначення.

"Це абсолютно нова інституція. Проблеми почалися одразу, оскільки в законі не прописано, що секретаріат є юридичною особою. "Створюється секретаріат". Ким створюється? Який його статус? Причому в аналогічному законі про діяльність уповноваженого з прав людини це прописано. І щодо секретаріату Національної комісії зі стандартів мови теж зазначено: юридична особа. Чому творці Закону про мову не зробили такої елементарної речі щодо мого секретаріату – загадка", - розповіла Монахова.

Вона працювала без секретаріату. Але отримати фінансування від казначейства можна лише після створення секретаріату. Після обрання керівника секретаріату можна створити штатний розпис і почати отримувати зарплату.

"Майже пів року я лише витрачала власні кошти на поїздки з Миколаєва до Києва, винаймання там житла тощо. Без секретаріату неможливо отримати фінансування. Києвом я пересувалася на метро. Про якого водія може йтися, коли мені відмовили навіть у службовому житлі. Мовляв, тільки депутатам Верховної Ради належить отримувати, а вам – ні", - повідомила Тетяна Монахова.

На свою роботу вона витратила близько 30 тис. грн із сімейного бюджету.

"Я мала намір результативно працювати. Дуже тривалий час у мене була ілюзія, що процес створення секретаріату затягується через іржавість нашої бюрократичної машини. Кожен підпис, кожну резолюцію треба вибивати тижнями. До порядку денного засідань Кабміну треба ще потрапити. Увесь час якісь важливіші економічні чи політичні проблеми відсували розгляд мого питання. Я провела безліч консультацій з юристами Верховної Ради і Кабінету міністрів України. Писала проєкти постанов для Кабміну про створення секретаріату. Зверталася з листами до депутатів, доповідаючи про труднощі, просила допомоги. Здійснювала спроби зареєструвати секретаріат у ЦНАПі Печерського району, але марно. Паралельно я шукала людей. У секретаріаті мали би працювати 50 осіб. Численні попередні співбесіди з потенційними кандидатами. Це були чудові фахівці: юристи, фінансисти, піарники, філологи тощо. Шукала однодумців, з якими в нас буде спільна мета. Це могла бути команда мрії. Однак за місяць-другий, доки тривала епопея з секретаріатом, люди телефонували: "Я перепрошую, але я не можу так довго чекати, мені треба годувати родину". І я їх розумію. Я втратила дуже багато цінних кадрів", - каже уповноважена.

Монахова мала перепустку тільки до Кабміну. Не могла просто зайти до Верховної Ради чи Офісу президента.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли штрафуватимуть за порушення закону про державну мову

"Треба попередньо сконтактувати зі службою президента, вони випишуть перепустку для пункту пропуску на вході. Просто так прийти і сказати: "Я уповноважена із захисту державної мови, пропустіть мене" не вийде. Я зверталася до представників Офісу президента, але мої звернення були тотально проіґноровані. Яка причина – чи то тому, що я не з їхньої політичної сили, не "з команди Зеленського", чи то просто вони не мали наміру займатися мовною політикою – не знаю. До Зеленського я так і не потрапила", - розповіла вона про свою роботу.

"Я спокійно реагувала, коли, скажімо, 1 січня вся країна ще святкує, а я за свій кошт купую собі квиток і їду до Києва, бо о дев'ятій ранку другого січня в мене надважлива консультація в юридичному департаменті Верховної Ради, встигаю за день зробити купу справ, провести кілька ділових зустрічей, а ввечері читаю обурені коментарі на кшталт "досить проїдати бюджетні кошти!", "коли вона нарешті запрацює?" Я спокійно ставилася і до хейтерів, і до ботів: робота така. Я мала довге терпіння, поки була ілюзія, що повільно, але впевнено я йду до мети. Однак, коли все було нарешті готово, коли після стількох моїх зусиль питання про створення секретаріату нарешті було винесене на голосування Кабміну, а потім раптово в день голосування викреслене з порядку денного, я остаточно переконалася, що йдеться про відсутність політичної волі. Я зрозуміла, що всі мої дії заблоковано. Продовжувати брати на себе відповідальність за те, на що ніяк не можеш вплинути, просто безглуздо", - каже Монахова.

Вона вважає, що мовне питання залишиться предметом політичних спекуляцій.

"По-перше, Закон про захист державної мови мав би бути прийнятий одночасно із Законом про нацменшини і мови нацменшин, й обидва вони повинні бути узгоджені між собою. Тоді й претензій з боку міжнародних організацій, як-от Венеціанська комісія, можливо, було б менше. В ідеалі мав би бути єдиний центр із мовного планування, який гармонізував би використання державної мови та розвиток мов національних меншин.

По-друге, Закон про мову – і на цьому я наголошувала – не повинен стати законом про обов'язкову зміну ідентичності. Кожен громадянин України має право розмовляти тією мовою, якої його навчила мама в дитинстві.

По-третє, існує небезпека, що боротьбою за українську мову будуть маніпулювати. Фактично будь-хто може, наприклад, написати у Facebook: "Мене звільнили за українську мову!"- й вимагати дій мовного омбудсмена, і це викликає миттєву реакцію користувачів соцмереж. А потім з'ясовується, що звільнили за професійну непридатність, і є свідки, і є докази цього. Але машину обурених фейсбук-репостів уже не зупинити. Уявіть, скільки державних коштів і ресурсів треба, щоб провести розслідування та перевірити кожне таке звинувачення.

А найголовніше, є небезпека серйозної суспільної кризи, спричиненої протистоянням української та російської мов. Нам треба думати, як не розколоти Україну, як зберегти державність. Як на мене, зараз це ключове завдання всієї української політики", - підсумувала Тетяна Монахова.

×